«Фламенко — це коли розумієш, про що танцюєш…»

Розмова з Євгенією Гордієнко, танцівницею

Євгенія Гордієнко

На площі Ринок у Львові, біля Діани, глядачі затамували подих: тендітна танцівниця у невагомій сукні у чорно-білий горошок танцює фламенко під музику «Океану Ельзи» «Мить». На одному диханні, як мить, промайнув цей танець, але мурашки по тілу і захоплені погляди глядачів проводжали її зі сцени… Організатор Всеукраїнського фестивалю у Львові Алекс Ліпський оголосив: «Євгенія Гордієнко — хореограф із Севастополя (Крим)». Пауза — і шквал оплесків… Промовистий, емоційний, сильний танець, який прикував увагу всіх перехожих.

— Їхати до Львова з Криму у такий час… Не було «шлаг­баумів»?

— Багато залежить від нашо­го сприйняття ситуації. Мене ці­кавить фламенко, танець, мис­тецтво. Приїжджаю до Львова на фестиваль другий рік по­спіль, готую номери, переймаю досвід. Львів мені дуже подоба­ється. Насамперед приваблює культура, яку сповідує це міс­то. Мені це близько душевно. Хотілося приїхати сюди не про­сто так, а з чимось… От приї­хала з номером «Мить» (ф'южн — мікс стилів) й іншими номе­рами, згідно із жанром, які я тут представила. Цей танець — ак­торський монолог, у якому — пе­режиті емоції.

— Скільки часу ви танцюєте фламенко?

— У мене школа фламенко у Севастополі, я викладач. Маю­чи хореографічну освiту, з фла­менко я ознайомилася сім ро­ків тому. До того я займалася бальною і класичною хореогра­фією. Навчалася в українських та іспанських педагогів: Ольги Шарапи (Київ), la Truca, la Lupi, Concha Jareno, Maria Juncal, Javier Latorre та інших. Коли по­чала вивчати фламенко, органі­зувала школу з дівчатами, яким теж було цікаве фламенко. Спо­чатку почали розучувати най­простіші композиції, а потім перейшли до складнішої хоре­ографії.

— Фламенко — це для стар­ших чи молодих?

— Старшим, звісно, є про що розповісти, передати свій до­свід через фламенко, але в Іс­панії діти танцюють так, що у нас багато дорослих не можуть досягнути настільки емоційного рівня виконання.

— Тобто фламенко — це розмова?

— Однозначно. Фламенко за­вжди має смислове наванта­ження, і потрібно розуміти, про що ти танцюєш… Завжди на­голошую своїм учням, що та­нець від фітнесу відрізняється смисловим наповненням: коли є розуміння, що саме ти хочеш донести до глядача. А під час танцю глядач розуміє, що це не танець. Це — розмова. Мовою тіла й емоціями…