Чи виправдав себе воєнний стан?
Якби не вибори, заявив президент, можливо, було б продовження
/wz.lviv.ua/images/interview/_cover/382774/1200px-yusovandriivolodymyrovych.jpg)
За святковими клопотами багато хто вже й забув, що 26 грудня — останній день особливого режиму, який був запроваджений у 10 прикордонних областях України місяць тому, після сумнозвісних подій у Керченській протоці. Термін закінчувався о 14-й годині. Тож залишалося дочекатися засідання Ради нацбезпеки й оборони, на якому мали озвучити, буде президент клопотати про продовження воєнного стану чи оголосить про його завершення. На Банковій прогнозовано обрали другий варіант. Хоча, кажуть, підстави для сумнівів щодо однозначності такого рішення були.
/wz.lviv.ua/images/interview/2018/11/stan.jpg)
«Російська загроза нікуди не поділася. І, можливо, буду з вами відвертий: якби не вибори, ми б попросили Верховну Раду продовжити цей воєнний стан, — сказав Петро Порошенко на засіданні РНБОУ. — Чому ухвалено рішення не продовжувати? Бо маємо дві загрози: з одного боку — загрозу прямої воєнної агресії. А з іншого — загрозу наступу на демократичні права і свободи громадян».
Оголосивши про завершення воєнного стану, президент заявив, що заходи і можливості, які були задіяні, однозначно спрацювали на посилення обороноздатності країни. Конкретику залишив силовикам, доручивши детально поінформувати громадян про досягнення.
Є що аналізувати й експертам. Про досягнення та прорахунки в умовах воєнного стану — у розмові з політологом Андрієм Юсовим.
— У кого побільшало аргументів на свою користь — у тих, хто був за воєнний стан саме у тому варіанті, який отримали, чи у тих, хто називав усе це профанацією?
— Я б назвав ще третю сторону: це ті, хто був за воєнний стан, але з іншим переліком потрібних кроків. Тут головне питання, чи зробила влада все необхідне, аби ефективно використати інструмент воєнного стану. Думаю, ні. Військові експерти підтверджують, що необхідного розгортання військ, підготовчої роботи, розгортання на повну потужність оборонного комплексу та військового виробництва не відбулося й у принципі не могло відбутися за такий короткий термін. Зрештою, якщо б держава справді максимально використала можливості для того, аби мобілізувати суспільство і підвищити обороноздатність країни, на сьогодні суспільної дискусії про ефективність воєнного стану не було б. Говорили б про інші речі: продовжувати особливий режим чи ні, якими мають бути наступні кроки.
Навіть в інформаційному плані владою не було зроблено багатьох речей. Маю на увазі, зокрема, і масштабну просвітницьку роботу щодо дій громадян, бізнесу в умовах воєнного стану. Були очікування щодо обмеження діяльності ЗМІ, які займаються відвертою антиукраїнською пропагандою. Цього також не відбулося. Як і посилення сигналу українських теле- і радіоканалів на територіях, де він ускладнений. Це і східні регіони, і частина Одеської області.
Сказано було багато, а зроблено, на жаль, недостатньо. Воєнний стан — це не іграшка, ним не можна зловживати. Бо якщо ситуація, не дай Боже, загостриться й у січні чи лютому, наприклад, доведеться повторити особливі заходи, довіра до таких дій, враховуючи нинішній досвід, буде вже підірвана.
— Коментатори, які бачать у «воєнній 30-денці» більше плюсів, ніж мінусів, говорять, зокрема, про те, що особливий режим дозволив сконцентрувати діяльність спецслужб щодо нейтралізації ворожої агентури і тим самим дав можливість без ексцесів провести Об’єднавчий собор. «Але спецслужби у будь-якому разі мали б діяти саме так», — парирують критики.
— Прив'язувати воєнний стан до проведення Об’єднавчого собору — це, як на мене, маніпулятивний підхід. Відповідні органи і без воєнного стану мають достатньо повноважень для захисту безпеки, громадського порядку. Об’єднавчий собор — подія, яка вже відбулася. Але наступні складні процеси щодо створення помісної церкви починають розгортатися саме зараз — вже після завершення воєнного стану. Після отримання Томосу ситуація більшою мірою перейде у регіони. Дискусії, сподіваюся, без силового протистояння, відбуватимуться вже по окремих церквах, парафіях. І там, де був воєнний стан, і там, де його не було.
— Були вагомі застереження щодо того, як воєнний стан вплине на інвестиційний клімат. Яка тут ситуація?
— Окремі випадки не стільки згортання, скільки відтермінування інвестиційних проектів є. Але, на щастя, говорити про те, що катастрофічні прогнози справдилися, не доводиться. США, Європейський Союз поставилися з розумінням до того, що відбувається. МВФ пішов назустріч Україні — співпраця продовжується, незважаючи на те, що був запроваджений воєнний стан. Враховуючи усі ці важливі маркери, стратегічних проблем для української економіки та з інвестиціями не мало б бути.
— Ви, очевидно, спілкуєтеся з родичами, знайомими на рідній Одещині, яка була у списку 10 «режимних» областей. Як оцінюють підсумки воєнного стану пересічні громадяни?
— Вони у більшості не зрозуміли, що насправді відбулося. Бо на життя звичайних людей запровадження воєнного стану мало що вплинуло. Серед патріотично налаштованої, проукраїнської частини громадян у тій же Одесі були великі сподівання на те, що воєнний стан буде використаний для наведення порядку у місті. Відомі історії з нападами на активістів, опозиційних до тамтешньої влади політиків. Воєнний стан дає можливість запровадити пряме президентське правління в окремих регіонах. В Одесі така необхідність була, але її не реалізували. Відчуття безпеки у громадян, журналістів, громадських активістів на півдні і сході, де ця проблема стоїть особливо гостро, більше не стало.