«Найулюбленіший вислів Лукашенка: «Ви що, хочете, щоб було як в Україні?»
Журналіст «ВЗ» дізнавалася у білоруського колеги, який переїхав в Україну, чим йому так полюбилася наша країна
/wz.lviv.ua/images/interview/_cover/380895/f-denis2.jpg)
У соцмережі «Фейсбук» розгорілася дискусія навколо анекдота на тему вітчизняної господарки. У ньому йдеться про те, що психоаналітик пояснює президенту, ніби української економіки не існує, це міф. Президент, мовляв, горілочкою зловживає… Зауважила запеклі коментарі Дениса Лавникевича, який вважає: «Дурний анекдот. Креатив — на нулі! Я ось приїхав до України з Білорусі і дуже задоволений. Якщо вам тут так погано — навіщо ви тут?» — запитував у опонентів Денис. Як виявилося, Денис Лавникевич — білоруський журналіст, економічний оглядач, який разом із дружиною переїхав до України. Я не втрималася від запитання, що йому так подобається в Україні?
— Українська економіка — це розбрат та хитання, — зауважив економічний журналіст. — При цьому, незважаючи на війну, вона показує зростання. І є хороша база для зростання у перспективі. Білорусь отримує величезні дотації від Росії. За оцінками Світового банку — 10 млрд. доларів на рік. Також Білорусь отримує великі інвестиції та кредити від Китаю. У Білорусі економічний ріст якщо є, то у межах одного відсотка зростання ВВП на рік. А Україна показує не менш ніж 3% зростання. При цьому платить ринкову ціну за російський газ.
— Пересічні українці не дуже розуміються в економіці. Їм головне, що у них в кишені…
— Логічно. Але давайте подивимось на український ціновий сегмент. Ми з дружиною переїхали в Україну з Білорусі. Тут заробляю менше грошей, ніж у Білорусі, якщо перераховувати на долари. Але рівень життя у мене вищий. Ціни в Україні значно нижчі, ніж у Білорусі, — на все. Ми можемо набагато більше купити. Торік керівник Ощадбанку заявив: «Якщо українці такі бідні, то чому 98% банківських комірок для зберігання цінностей — орендовані?». Я їздив Україною і бачив, що більшість українців живуть незаможно. Але й називати себе однією з найбідніших країн у світі не варто.
— Чим вам так подобається Україна? Ви почуваєтесь тут вільніше, ніж вдома?
— В Україні для мене більш безпечно як для журналіста. У Білорусі я виходжу з дому і не знаю, чи повернуся. В Україні так питання взагалі не стоїть. Вже після мого від’їзду у Білорусі пройшла хвиля арештів журналістів. В Україні є ринок ЗМІ, у Білорусі — це командно-адміністративна система. В українських недержавних виданнях, де я працюю, багато реклами. У Білорусі такого годі уявити! Та ніхто і не ризикне давати рекламу у приватні ЗМІ. Вважається, якщо видання недержавне, а пише, не дай Боже, про політику, значить, воно апріорі — «антилукашенківське». Бізнесмени не ризикують повісити на себе ярлик того, хто фінансує незалежну пресу.
— Незалежна преса все-таки є у Білорусі?
— У принципі є, але живе на західних грантах. Точніше, виживає…
— Чи плануєте повернутися додому?
— Рано чи пізно влада зміниться. Для мене як незалежного журналіста у Білорусі не було жодних перспектив. Я фактично жив з контрактів з російськими ЗМІ. У Білорусі платоспроможних роботодавців у сфері журналістики дуже мало. А в Україні — багато роботи!
— Ви вірите, що у вас зміниться влада?
— Я оптиміст! Ніщо не вічне. Але в Україні є майбутнє, воно явно виражене.
— Білоруси розуміють, що відбувається в Україні?
— Дуже слабо. У Білорусі на 100% інформаційний простір зайнятий російськими ЗМІ. Дивляться російські ЗМІ, ці безконечні ток-шоу, де розповідають про «хунту», яка сидить у Києві. У Лукашенка найулюбленіший вислів: «Ви що, хочете, щоб було як в Україні?». І люди вірять, що в Україні страшно, війна, бандерівці накидаються на перехожих, які говорять російською. Масова свідомість добре промита цією пропагандою.
— То Білорусь нам друг чи ворог?
— Білоруси намагаються не бути нікому ворогом. Це національна риса. Не ворог — точно! Але якщо Росія вирішить просуватися через Білорусь, то білоруси особливого опору чинити не будуть.
— Ви бачите в Україні перспективи для наших заробітчан? Це люди, які добре заробляють за кордоном. Що їм може «світити» в Україні?
— Я як економічний оглядач дуже багато уваги приділяю в Україні агропромисловому комплексу. Спілкуюся з великими агрохолдингами, і вони постійно скаржаться на брак робочих рук. Так, вони платять меншу зарплату, ніж у Польщі, Чехії, але ця зарплата вища, ніж середня по Україні. Декілька днів тому я був у фермерському господарстві неподалік Сум (там вирощують молочних корів та бичків). У них зарплата — 8 тисяч грн. Поруч — елеватор (найбільший у Євразії) — 10 тисяч грн. (У Мінську середня зарплата — 400 доларів, у регіонах — у 1,5 раза менша. — Авт.). Бачу, як агропромисловий комплекс в Україні розвивається. Знаю, що українських робітників-металургів з «Криворіжсталі» переманюють у Польщу, Німеччину. Звичайно, українські зарплати не дотягують до європейських, але ми ж сюди приїхали, і ми задоволені.
— Чи реально, аби в Україні знову зросла мінімальна зарплата?
— В Україні щороку збільшується кількість врожаю. Все це йде на експорт. Виробництво зростає, це правда. Звичайно, не так як хотілося б. Але для країни, яка воює, — це хороші показники. Коли росте ВВП, логічно, що зростає і мінімальна зарплата.
— Які помилки робить влада?
— Влада ходить по соломинці над прірвою, але досить успішно. У минулому були серйозні помилки на кшталт приватизації природних монополістів — енергетичних компаній, обленерго та інших. Теперішні серйозні помилки — це підвищення тарифів на вантажні перевезення «Укрзалізниці» утричі. Це б’є, у першу чергу, по гірничо-металургійній галузі та аграрній, які годують Україну.
— Чи відрізняється менталітет білорусів та українців?
— Білоруси звикли жити з дулею у кишені. Вони не будуть публічно висловлювати своє невдоволення. (Через негативні висловлювання у бік влади можна залишитися без роботи, а дітей можуть позбавити можливості вчитися. — Авт.). Але на кухнях, звичайно, незадоволені всі! Українець — суб’єкт, він діє. А білорус — об’єкт. Білоруси звикли, що все вирішує влада (або хтось інший, але не вони). Як скаже влада — так і буде!