«Якщо у політиці Зеленський і партія „Слуга народу“ будуть такими, як у серіалі, матимуть успіх…»

Поки на Банковій мізкують над багатоходівками, як забезпечити другий президентський термін Петрові Порошенку, на соціологічному небосхилі для президента наразі хмарно. Жваве обговорення викликали результати квітневого дослідження Соціологічної групи «Рейтинг». Не лише через те, що у відкритих замірах чи не вперше з'явилися прізвище коміка Володимира Зеленського і партія «Слуга народу», а й через особливості у президентському рейтингу. Якщо раніше перші дві сходинки п'єдесталу впевнено утримували Юлія Тимошенко і Петро Порошенко, тепер — помітно інший розклад. Жовта майка лідера — у Тимошенко, а ось на «срібній» тумбі — одразу шестеро: Анатолій Гриценко, Юрій Бойко, Петро Порошенко, Святослав Вакарчук, Олег Ляшко і Володимир Зеленський (із плюс/мінус однаковим результатом).

Чи означає це, що на виборах можливі несподіванки щодо вихідців у другий тур? А також про шанси «неполітичних кандидатів» конвертувати свій творчий рейтинг у політичний — у розмові з директором Соціологічної служби «Рейтинг» Олексієм Антиповичем.

— Судячи з отриманих результатів дослідження, однозначно можна стверджувати лише про лідерську позицію Юлії Тимошенко, — каже Олексій Антипович. — Чи означає це, що громадяни визначилися? Зовсім ні. До виборів ще чимало часу: у когось показники можуть зростати, у когось — знижуватися. На сьогодні довіра до політиків загалом достатньо низька. Переважає негативна оцінка. Вже під час виборчої кампанії побачимо, кому краще вдаватиметься переконувати громадян у своїй спроможності вивести країну з кризи.

75 відсотків громадян вважають, що країна рухається у неправильному напрямку. Це визначає негативне ставлення до влади загалом і до президента зокрема. Водночас є особисті фактори, які не сприяють покращенню ставлення до Петра Порошенка: відпочинок на Мальдівах, ДТП з кортежем, офшорні скандали…

Даються взнаки і невиправдані сподівання українців щодо завершення війни на Донбасі, покращення економічної ситуації в країні і відповідно — матеріального становища кожного громадянина.

— Чим зумовлений «залізобетонний» рейтинг Тимошенко? Електоратом із категорії «завжди вірні»?

— «Батьківщина» — єдина партія, яка бере участь у всіх виборах упродовж останніх майже 20 років. Ця тяглість, постійна присутність на політичній карті зумовлюють наявність справді твердого електорального ядра. Тимошенко асоціюється зі сильним лідером. А українець воліє бачити у президентському кріслі достатньо сильну фігуру.

— Рейтинги Вакарчука і Зеленського продиктовані запитом на нові обличчя у політиці? Чи це свідчення того, що стирається межа між політикою і шоу?

— Ми перебуваємо у світовому тренді. Результати виборів у США, Франції, Іспанії, Італії підтверджують: люди втомилися від класичних політиків, їм хочеться легкого сприйняття політики. Актор Зеленський чи співак Вакарчук — підтвердження цього в Україні. Інший бік медалі — бажання українців мати керівників, які не причетні до старої політичної системи, уявлення, що нові діячі зможуть зламати цю систему, побороти корупцію, що відстоюватимуть інтереси народу, а не власні. Звідси запит на «нові обличчя».

— Але чому українці самі себе обманюють, натягуючи нові маски на «старі» обличчя? Чому до «лику нових» потрапляють Гриценко, Наливайченко, Рабінович?

— Для багатьох людина, яка ще не була президентом, — вже нове обличчя для президентської кампанії. Для когось і Тимошенко — нове обличчя, оскільки ще не очолювала державу.

— Показовою є картинка сприйняття прихильниками партії «Слуга народу». Головним мотивом свого вибору 30% назвали симпатії до лідера (при тому, що Зеленський не є лідером партії), 50% - підтримку соціально-економічних ініціатив партії, яких ніхто не чув і не бачив. Невже за виборчу програму Зеленського і партії прийняли серіал «Слуга народу»?

— Саме так. Дворічна інформаційна «присутність» партії в одноіменному серіалі на одному з українських телеканалів — і маємо результат. Маємо сформований серіалом запит на політика з народу, який відстоюватиме інтереси простих громадян і рішення якого не залежатимуть від впливових осіб, олігархів. Якщо Зеленський і партія «Слуга народу» будуть такими, як у серіалі, матимуть успіх.

Якщо ж це виявиться не більше, ніж картинкою, тоді це буде чергове розчарування для українців. Зрештою, українець після кожних виборів розчаровується у тих, кого обрав.

— Судячи з результатів дослідження «Рейтингу», як до Вакарчука, так і до Зеленського вже достатньо високий відсоток недовіри. Вакарчуку так чи інакше не довіряють 47% опитаних (довіряють 33%), Зеленському — 50% (довіряють 32%). Чим це зумовлено?

— Давайте поставимо себе на місце звичайного виборця. Він любить пісні «Океану Ельзи», поважає Вакарчука як особистість, яка проявляє свою громадянську позицію. І тут співак іде у політику, балотується на виборах. Починаємо оцінювати своє ставлення до нього через призму: а чи зможе він щось реалізувати як державний діяч? Чому іде на вибори — аби щось змінити в країні чи щоб стати таким, як усі політики, і відстоювати власні інтереси? Чи є у нього команда? У людей об’єктивно закрадаються сумніви.

— Після того, як прізвище Вакарчука з'явилося у рейтингах «СОЦИСу» (компанії, яку пов'язують із політтехнологом Петра Порошенка Ігорем Гринівим), з'явилися підозри: чи не приміряються, бува, на Банковій до Вакарчука як до можливого технічного кандидата? Мовляв, його участь у президентських перегонах відтягне відсотки у Тимошенко (і не тільки у неї), зменшивши її шанси на вихід у другий тур і наблизивши до другого раунду «опоблоківця» Бойка як зручного спаринг-партнера для Порошенка.

— Електорат Вакарчука найбільше сконцентрований у Західній Україні. Електорат Порошенка — теж. Тому присутність Вакарчука у бюлетені однозначно ускладнює або зменшує електоральні показники Порошенка.

— Поява Зеленського у президентському рейтингу, по суті, не вплинула на результат Вакарчука (порівняно з торішнім листопадовим опитуванням «Рейтингу»). Їхній електорат не перетинається?

— Чому? Кожен третій виборець чи Вакарчука, чи Зеленського готовий підтримати відповідно або Зеленського, або Вакарчука, якщо хтось із них не балотуватиметься. На третину ці електорати перетинаються.

— Виборець Вакарчука і Зеленського — переважно молодь. Але вона у більшості не ходить на вибори.

— Класично на вибори йде дві третини старшого покоління, молоді — лише третина. Але мобілізувати молодих людей прийти на виборчі дільниці можливо. Симпатичний для молоді кандидат може це зробити. Можна мобілізувати молодь через соцмережі, зрештою, концертами.