Передплата 2024 ВЗ

“Малий виборчий поріг може призвести до розквіту сепаратистських рухів...”

Політичну корупцію під час перегонів унеможливить новий Виборчий кодекс, вважає експерт Євген Радченко. Зокрема великі регіональні округи і відкриті партійні списки

Незважаючи на те, що до нових виборів ще далеко, у повітрі виразно вчувається їхній присмак. Стало більше соціальної реклами з політичним підтекстом, популістських масових акцій, прихованої і відвертої агітації у регіонах, партійних вояжів на телеекрани. Кооперуються у команди нові політичні гравці, визначається з тактикою поведінки влада та її опоненти. Однак для проведення виборів за високими міжнародними стандартами, формування якісно кращої політеліти важливо не це. Потрібно виписати нові (більш вимогливі і демократичні) правила виборів -  а їх досі не ухвалено. Невідомо також, коли сформують новий склад Центрвиборчкому (нинішній перепрацював уже 33 місяці!). Може статися так, що ці питання “утрясатимуть” в останній момент, перед стартом перегонів. Про стан справ на українській виборчій “кухні” кореспондент “Високого Замку” розмовляв із одним з найбільш авторитетних вітчизняних фахівців у цій сфері  - директором з розвитку громадської організації “Інтерньюз-Україна” Євгеном Радченком.

- Як мало хто інший знаєте, як треба проводити чесні вибори - моніторили їх у 14 країнах...

- Було таке. Відстежував виборчі кампанії у США, Великій Британії, Молдові, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані. Працював і на виборах в Албанії. У більшості випадків авторитетні міжнародні організації посилали мене на ці вибори як найманого експерта. Хоча я громадянин України, одного разу, у 2010 році,  навіть довелося попрацювати членом Центрвиборчкому Киргизстану..

- Трохи дивно чути таке, адже йдеться про незалежну державу...

- Випадок з моїм членством у ЦВК Киргизії був пов’язаний з політичною кризою у цій країні, громадянською війною, через що не було змоги сформувати виборчий орган з місцевих фахівців. Тому й запросили трьох  міжнародних експертів, які виконували функцію членів ЦВК з правом дорадчого голосу. Я був одним з них. Судячи з усього, нашою роботою були задоволені.

- Перейдемо до українських справ. Громадськість, міжнародні експерти б’ють тривогу через те, що у нас не ухвалено прогресивного виборчого законодавства. З огляду на знання, почерпнуті за кордоном,  скажіть:  виборча модель якої країни Євросоюзу найкраще підійшла б Україні?

- Ніяка! Нам потрібна власна, українська система, збудована на основі найкращих світових практик. Такий підхід і було втілено у законопроекті про Виборчий кодекс, який зараз перебуває на розгляді у Верховній Раді. Разом з іншими експертами я мав відношення до його підготовки.

- У першому читанні цей документ підтримала вкрай мала кількість народних депутатів — 226. Чи буде його схвалено загалом?

- Не можу цього спрогнозувати. Є величезна ймовірність, що не підтримають. Але у політиці всяке може трапитися.

- Довкола виборчих схем — мажоритарної, пропорційної, змішаної - ламають багато списів, доводять їхні переваги і недоліки. До якої більше лежить ваше серце?

- До жодної. Немає ідеальних, хороших чи поганих виборчих систем. Є адекватна до умов України система. І неадекватна. Та, за якою  ми зараз працюємо в Україні,  вважається однією з найбільш корупційних. Ми з колегами, які розробляли Виборчий кодекс, запропонували виборчі правила, які  знижуватимуть рівень корупції і стимулюватимуть чесне проведення виборів.

Одна з найбільших проблем у мажоритарних округах — підкуп виборців. Уявімо себе сільським головою або кандидатом у війти села, де живе  100 виборців. У цього чоловіка, який балотується, є вільні гроші. Якщо він не дуже моральна людина, то  перед виборами піде по цих 100 дворах і роздасть свої подачки (в Україні таке, на жаль, часто практикують). А спробуйте зробити це самостійно у багатотисячному Києві? - доведеться наймати команду. А спробуйте зробити підкуп на рівні всієї України? Нереально!

Хотілось би вірити, що такої “агітації” на наступних виборах уже не буде...
Хотілось би вірити, що такої “агітації” на наступних виборах уже не буде...

Чому у нас на президентських виборах мовчать про підкуп? Бо він практично неможливий. Логістика підкупу: чим більший округ — тим дорожче обходиться корупція. Щоб донести 200 грн. виборчої подачки (якщо їх не розкрадуть у виборчих штабах), треба потратити 700-800 грн. Така компанія виявиться “золотою”, обійдеться значно дорожче, ніж реклама.  До того часу, доки підкуп виборців є  дешевшим від реклами, доти він існуватиме. Звідси - перша умова для проведення чесних виборів: округ повинен бути  великим.

Я є прихильником створення регіональних виборчих округів масштабу області. Виступаю за такий формат — бо округ буде великим, а отже, зведеться до мінімуму ймовірність підкупу. Вигода від такої реформи ще й у тому, що в умовах децентралізації народні депутати змушені  стати ефективними лобістами своїх територій.

Часто на адресу політичних сил звучать звинувачення у продажу “прохідних” місць у списках. Для того, щоб та чи інша партія не мала спокуси торгувати  цими місцями, і запроваджують відкриті списки. Вони роблять кандидата залежним не лише від волі партійного  лідера, а й від виборців. Якщо партія нав’яже вам в окрузі кандидата, який має за собою не дуже приємний “шлейф”, частина виборців може проголосувати за цю партію, але частина — ні. Тому партія буде змушена добре подумати, кого висувати. Та й одіозному кандидатові невигідно буде купувати місце у списку -  бо виборці можуть його проігнорувати.

- Сперечаються довкола висоти виборчого порога...

- Чинний “поріг” 5% для українських політичних реалій, як на мене, є цілком оптимальним. Менший бар’єр — неефективно. У такому разі розцвітали б сепаратистські рухи і партії. При 3%-му порозі та чи інша партія із сумнівними цінностями може пройти з великим відривом в одній або  двох областях і отримати фракцію у парламенті.  Не треба пояснювати, чим це загрожує. Чотири роки війни — це не просто тривожний дзвіночок, це сигнал про те, що політикам не треба робити дурниць.

- Можливо, надто високий бар’єр завадить притоку нових облич, свіжих політичних сил?

- Не згоден з вами. При 5%-му порозі більш ніж половина складу чинного  парламенту стали депутатами вперше. Це безпрецедентна для політики ротація! Вам треба ще більшу? Виборча система сприяє не стільки  ротації осіб, скільки ротації еліт. Головне у виборчій системі — створити правила,  за яких еліта  оновлюватиметься ефективно, не обов’язково на 100%. Оновлюватися ефективно означає, як це не парадоксально - поміняти правила, але залишити тих самих людей. Це набагато складніше, ніж чорно-білі кольори. 

Усі чомусь очікували,  що новий парламент працюватиме класно, бо там з’явилося багато нових облич. Я їх знаю, багато з них -  прекрасні люди. Але самі правила політичні у нас зараз такі, що депутат, навіть якщо  хоче щось потужне зробити, не зможе досягнути цього. Тому треба правила міняти. Подивіться, скільки у парламенті реєструють законопроектів і скільки з них  розглядають. Такого валу не було у Верховній Раді жодного скликання. Це купа непотрібних паперів, купа роботи для апарату парламенту — і більше нічого!

- Щодо нової ЦВК. Лунають пропозиції,  щоб у Центрвиборчком прийшли суто “технарі”, прагматики, не заанґажовані фахівці. А у нас кандидатів у ЦВК пропонують партії, які мають свої фракції у парламенті...

- Є два підходи у формуванні таких органів: професійний і політичний. Професійний застосовують там, де є стабільні демократії, де немає загрози для руйнації країни при проведенні виборів. Йдеться про країни, де їхні  державні органи формують з позиції “ми довіряємо”. У  нас же панує велика недовіра до них. Тому, коли домінує така філософія, політичний підхід у формуванні ЦВК представниками різних фракцій більш виправданий. Якщо ж хочете натякнути, що особи, яких зараз пропонують у ЦВК партії, не є професіоналами — прочитайте біографії претендентів, на яких зроблено подання. І побачите  там потужні кадри, чимало з яких мають світовий досвід.

- “Опозиційний блок” сипле звинувачення, що не було враховано їхніх рекомендацій. Мовляв, закон каже, що ЦВК треба формувати  збалансовано, з числа представників всіх політичних сил у Верховній Раді...

- Це неправда. У законі йдеться про те, що фракції та групи, які мають своїх депутатів у парламенті, пропонують президентові свої кандидатури. Після консультацій з фракціями президент вносить подання. Глава держави може на пропозиції фракцій зважати або не зважати. Оскільки в законі немає нічого ні про збалансованість, ні про кількість людей, які можуть бути  подані кожною фракцією, ні про кількість осіб, яких зобов’язаний внести президент, то у глави держави, як і у парламенту, є можливість для маневру. Скажімо, подасть фракція “Блоку Петра Порошенка”  15 кандидатур - президент має повне право  всіх цих 15 осіб від однієї фракції запропонувати у ЦВК. Законом цей момент, на жаль, не врегульовано.

- Якщо не помиляюся, заява про необхідність “балансу” звучала і від Венеціанської комісії...

- Ви говорите про рекомендації щодо справедливих та чесних виборів. У цих документах справді є  поради про збалансованість складу ЦВК.  Але ми повинні розуміти, що рекомендації Венеціанської комісії (так зване  “м’яке право”) не є жорстко обов’язковим для виконання, на відміну, наприклад,  від рішень Європейського суду чи Конвенції з прав людини ООН, які означають “сильне, тверде право”, обов’язкове для виконання.  Рекомендації Венеціанської комісії, на жаль, (а може, на щастя) можуть бути враховані частково. І вони у нас справді частково враховані.        

А тим часом...

Проект нового Виборчого кодексу, який повинен пройти  друге читання у парламенті, отримав 4,4 тисячі поправок. Про це повідомив голова Верховної Ради Андрій Парубій. З огляду на це спікер спрогнозував, що розгляд законопроекту у сесійній залі “викличе непросту дискусію”. За словами Андрія Парубія, найближчим часом, після того, як буде завершено спецперевірку кандидатів у члени ЦВК, у Верховній Раді оберуть її новий склад.

Схожі новини