«У Бельгії кожна третя людина – мільйонер»

Про життя європейців – очима української журналістки.

Журналістка Софія Гордієнко, яка багато років працює за кордоном, розповіла, як європейці ставляться до України, і яким є життя у невеликій і заможній Бельгії. А також про те, як вона записує інтерв’ю в Європарламенті разом зі своїм п’ятимісячним синочком Матеєм-Олексієм.

Раніше Софія працювала на “Інтері”. Рік тому звільнилася. Отримала пропозицію роботи на Радіо “Свобода” у Брюсселі. За освітою — психолог та психотерапевт. Закінчила Львівський університет ім. І. Франка. Після завершення навчання вирішила, що працювати за спеціальністю не має права, поки не набереться життєвого досвіду. У пригоді стала журналістика. Проте і психологію Софія не закинула. Відвідує семінари з психології та навіть організовує курси з адаптації для українських мігрантів, які живуть та працюють за кордоном.

- Коли приїхала у Бельгію, не мала щодо цієї країни жодних очікувань. Раніше ніколи там не була. Добре знаю Францію, Італію, Польщу — туди часто їздила у відрядження (володіє англійською та французькою мовами. — Авт.). Про Бельгію мала стереотипні уявлення: шоколад, пиво, євроінституції. Виявилося, що бельгійці дуже привітні люди, з почуттям гумору та самоіронії. Люблять кепкувати зі своїх сусідів — французів та нідерландців. А ось Брюссель — окрема історія. Закохалася у це місто! Своєю архітектурою та кліматом нагадує Львів. Після купівлі пари гумовців та парасолі у мене з Брюсселем склалися добрі стосунки. Хоча за цінами Бельгія дорожча за Німеччину і Францію. Це через високі податки — з зарплати пересічний бельгієць має віддати 50%. В країні непогана система соціального захисту, доступна страхова медицина: не треба всім світом збирати гроші на операції хворим діткам. До 18 років країна оплачує всі видатки на лікування.

Вартість оренди квартири у Брюсселі не надто відрізняється від київських цін. Ціна залежить від району. Двокімнатна квартира у центрі міста — тисяча євро на місяць (плюс — комунальні послуги). На околиці — 600-700 євро.

- Чому звільнилися з “Інтера”? Якою є редакційна політика на Радіо “Свобода”?

- У будь-якого каналу є своя редакційна політика. Редакційна політика на “Інтері” подобалась мені все менше і менше. Я була серед тих журналістів, які у 2013 р. написали до керівництва листа, що з цензурою у своїй роботі не погоджуємося, і у такому режимі працювати не будемо. Редактори каналу знали, що зі мною домовитися не вийде... Тому наші шляхи з каналом розійшлися. На Радіо “Свобода” як журналісту мені дають свободу. Не потрібно маніпулювати, щось вигадувати. Перше, що цікавить редакцію, — життя пересічних європейців. Який шлях та чи інша європейська країна подолала, щоб стати успішною. Не всі знають, що, наприклад, Італія у 50-х рр. була однією з найбідніших країн у Європі, де були епідемії, зокрема тифу... Цей важкий шлях Європа вже пройшла.

- Як познайомилися зі своїм чоловіком-французом?

- У Львові. Він приїхав сюди як турист і зупинився у моїх друзів. Він — кіноман, як і я, і навіть дивився мій улюблений канадський фільм “Нашестя варварів”. Коли мені запропонували роботу у Брюсселі, чоловік поїхав зі мною. Він “айтішник” і на той час жив у Парижі. Але йому було цікаво щось у житті змінити.

- Бачила на вашій сторінці у “Фейсбуці” фото: берете інтерв’ю в Європарламенті разом зі своїм синочком, який спить у вас на грудях у рюкзачку. Як на вас реагували євродепутати?

- Коли мене побачили на рецепції, запитали: “Мадам, чим можемо вам допомогти?”. Коли показала карту журналіста і сказала, що працюю на саміті Україна-ЄС, вони здивувалися, але намагалися цього не показувати. Та усі, хто мене бачив, усміхалися. Бельгія дуже зручна країна. У будь-якому туалеті, куди не зайдете, у кафе, ресторані, є спеціальні місця для переодягання дитини. Щоправда, садочки — у дефіциті. Записуватися треба ще на ранніх термінах вагітності. Або до вагітності.

- В Україні болюча тема — корупція. Якою є ситуація з цим у Європі?

- І в європейських країнах є корупція. Але не на такому рівні, як в Україні. В Інтернеті можна побачити відео, наприклад, коли поліцейський приходить у район, де живуть вихідці з Азії. Вони дають йому 200 євро, аби підтвердив, що мають місце реєстрації. Це страшенний скандал! Такі факти одразу викриваються. Усі послуги, наприклад, у Бельгії, можна отримати легально, через касу. Уся інформація є на сайтах. І не треба шукати “рішал”, аби дати їм хабар.

- Чи усі в Бельгії заможні?

- У Бельгії є чіткий середній клас. Хоча у них кожна третя людина — мільйонер. Зокрема, ті, хто має дорогу нерухомість, яка передається у спадок. Бельгієць, який має будинок на березі моря, вже мільйонер! Саме стільки коштує його вілла. Але у Бельгії ніхто не хизується своїм майном. Ви не зрозумієте, ця людина заробляє 100 тисяч євро на рік, чи 10 тисяч. Може їздити на невеличкій машині, ходити у ті самі кафе і ресторани, де їдять всі на світі, а її дитина може вчитися у звичайній школі. У Бельгії зручний громадський транспорт. Немає потреби купувати машину. Адже в рік за паркування, страхування, податок на машину, треба заплатити близько тисячі євро. Набагато простіше заплатити в місяць 50 євро за метро та трамвай, і мати чистий спокій. І не треба витрачати кошти на бензин.

- Чи переймаються європейці проблемами українців, зокрема війною на сході?

- В Європарламенті є група депутатів, яких називають “Друзі України”. Вони не просто переймаються нашими проблемами, а й бувають на сході частіше, ніж більшість українських політиків. Підтримують Україну. Запроваджують санкції для Росії. Але зупинити війну — не в їхніх силах. Європейці наголошують, Україна має займатися власним добробутом. Боротьбою з корупцією. Європа дає  кошти на реформи. Хоча останній транш був відмінений. Бо Україна не виконує багатьох своїх зобов’язань. Зокрема, це стосується Антикорупційного суду, який досі не створений. Але й українці мають не віддавати свою долю у руки чиновників, а самі бути активними. До прикладу, у Нідерландах у всіх містах та селах діють громадські комітети, які стежать за усіма подіями, зокрема, що і де будується.

- Який голос у Брюсселі мають росіяни?

- Російських журналістів не акредитують у штаб-квартирі НАТО. Росіян дуже мало в Європарламенті та в Єврокомісії. Адже зрозуміло, якою є політика російського телебачення. Але є серед європейців ті, кому до вподоби політика Путіна. Кажуть: “Путін — сильна рука”. Це переважно марґінали. І вступати з ними у дискусію на цю тему безглуздо. А ось “потролити” їх варто (усміхається. — Авт.). Щось на кшталт “Путін — симпатяжка. Він голяка знімається у рекламі. Гладить кошенят. Як його не любити”.

- Львів розвивається як туристичне місто. Наскільки Брюс­сель відкритий для туристів?

- Бельгійці не надто розкручують туристичний бізнес. Але там є на що подивитися. Бельгія славиться якісними будівельними матеріалами, сантехнікою, СПА... Чимало українців запитують, чи можна у Бельгії знайти роботу. На будівництві українці заробляють 15 євро за годину (нелегально). Влаштуватися на роботу легально складно. Власник фірми має довести, що не може знайти на цю посаду бельгійця (таким є місцеве законодавство). Якщо доведе, йому дозволять працевлаштувати іноземця. До речі, двоє львів’ян, які є висококласними спеціалістами з обсмажування кави, поїхали працювати до Бельгії за конт­рактом. Сьогодні це затребувана професія. Фахівців такого рівня у Бельгії немає.