«Мені ніколи не заважала відсутність музичної освіти»

Соліст рок-гурту «Шосте Чуття» Михайло Бучковський – про перші творчі кроки, школу і кохання.

«Шосте Чуття» — молодий львівський гурт, заснований 2010 року. Відтоді його склад дещо змінився. За недовгий час свого існування колектив встиг виступити на багатьох музичних фестивалях і навіть здійснити тур Україною «Правда». Цього року гурт «Шосте Чуття» став фіналістом Національного телепроекту «Українська пісня» (Ukrainian Song Project), де презентував нову пісню «Дай мені руку». Загалом у творчому доробку групи є два альбоми, два кліпи і приблизно три десятки пісень. Найвідоміші з них — «Скаже вона», «Давай-давай», «Друг», «Студентські роки». Про те, як живеться рокерам-початківцям, лідер «Шостого Чуття» Михайло Бучковський розповів журналісту «ВЗ».

- Михайле, у гурті — п’ятеро учасників, як і п’ять чуттів у людини. А хто або що у вашому колективі є тим шостим чуттям?

- Шосте чуття — це інтуїція. Гурт тому і має таку назву, бо у будь-якій життєвій ситуації я довіряю своєму шостому чуттю. Точно не пам’ятаю, яким чином ці два слова спали мені на думку, але коли запропонував назву своїм колегам, вони одразу сказали, що ідея крута.

- Чи не кожен музикант каже, що його творчий шлях розпочинався у школі. Як було у вас?

- Так само. Якщо бути точнішим, мій творчий шлях розпочався зі шкільного актового залу і сусідньої підсобки, де вчитель музики зберігав свої інструменти. Гарний був час. Пригадую, як з друзями там проводили репетиції, грали на стареньких гітарах. Вони були такі важкі, що ними можна було забивати цвяхи (сміється. — Ю. Д.). Але в одній гітарі я особисто навіть перепаяв таку деталь, яка зробила інструмент більш зручним і сучасним. Зараз, коли щороку мене запрошують до рідної школи, пишаюся тим, що зміг зробити щось корисне для учнів.

- Пам’ятаєте свій перший виступ у складі «Шостого Чуття»?

- Першим офіційним виступом у вже сформованому складі, напевно, був фестиваль «Зашків». Співали на самому початку. Спека тоді була страшенна… Здається, навіть людей перед сценою не було, але ми виступали (сміється. — Ю. Д.).

- У вашому репертуарі чимало пісень про кохання. Може, на їх написання надихає якась дівчина?

- Пісню «Скаже вона» колись точно писав закоханим. Ох, це була така любов! Я довго переживав, страждав… Пам’ятаю, тоді мав ще дуже стареньку гітару, на якій ледве підібрав потрібну мені мелодію. Ну, а загалом наші пісні на те й ліричні, що їх викликають якісь почуття.

- А як же пісня «Христинка»? Про яку Христинку йдеться?

- О, це смішна пісня, яку я випадково написав ще у школі. Вона про мою однокласницю. Я сидів на уроці математики. Тоді було як у пісні — падав дощ, а потім сонце зійшло, вода посходила. Довго не міг придумати рими. Довелося написати, що Христинка у болоті ся втопила (сміється. — Ю. Д.).

- Яку пісню можете назвати візиткою гурту?

- Це, однозначно, пісня «Скаже вона». Ще колись давно вона потрапила у «сирому» вигляді в Інтернет. Усі знали «Шосте Чуття» лише за цією піснею. Може, і зараз так…

- Зараз ваш гурт набирає популярності. Встигли відчути на собі прихильність фанатів?

- Так, нас тішить, що фанатів стає все більше і більше. Ось якраз утворився львівський фан-клуб. Він уже робиться всеукраїнським, бо ми нещодавно від’їздили тур Україною.

- Впізнають вас на вулицях?

- Не скажу, що аж пальцями показують, але буває. Сподіваюся, все ще попереду.

- Гурт «Шосте Чуття» з-поміж 300 заявок був обраний одним із шістнадцяти фіналістів Національного телепроекту «Українська пісня»…

- Думали подати заявку на «Українську пісню» ще минулого року, але на потрібну дату в нас уже був запланований концерт. Цього року таку круту подію ми просто не могли проґавити! А те, що місцем проведення концерту була «Арена Львів», — взагалі бомба. Кожен музикант, мабуть, мріє там виступити. Ось бачите, тепер не тільки Вакарчук співає на стадіоні (сміється. — Ю. Д.). Виступ на такій великій сцені — хороший досвід для нашого гурту.

- Як ви вже згадували, цього року провели всеукраїнський тур «Правда». Відповідно, немало помандрували Україною. Виступ у якому місті найбільше запам’ятався?

- Ми були у більш ніж двадцятьох містах. У кожному було класно. Дуже подобається та атмосфера, коли багато їздиш, подорожуєш, постійно чимось зайнятий… Та найяскравіший спогад — це коли на концерті у Полтаві на останніх трьох піснях вимкнули світло (сміється. — Ю. Д.). Але я не розгубився, поспілкувався за цей час із людьми. Було багато рокерів. І нам приємно, що вони оцінили нашу музику. Раніше ми позиціонували себе виключно як поп-рок. Зараз, зокрема з виходом нашої нової пісні «Дай мені руку», «поп» можна забрати.

- У вашому доробку — два альбоми. Зараз працюєте над створенням третього. Чого нам від нього очікувати?

- Як мінімум дві пісні міг почути кожен — це «Правда» і «Дай мені руку». Якраз дописуємо у студії ще декілька пісень. Спочатку я казав, що випустимо третій альбом цього року. Але вирішив, що не варто поспішати, і новий альбом буде вже у 2018-му. Не ставлю собі за мету випустити новий альбом якнайшвидше. Бо головне — не зробити як-небудь.

- Влітку завжди більше роботи через музичні фестивалі. А чим займаєтеся взимку?

- Узимку концертів також вистачає. Часто запрошують на різноманітні корпоративи тощо.

- Подейкують, що жоден учасник гурту не має спеціальної музичної освіти...

- Це дуже голосно сказано, що освіти взагалі нема. Наш клавішник закінчив музичну школу з гри на акордеоні, барабанщик — на бандурі, хоч вони і не використовують своїх інструментів (сміється. — Ю. Д.). Я ось трохи займався вокалом. А взагалі, кожен удосконалюється самостійно, і те, що у нас нема якоїсь «суперконсерваторської» освіти, ще ніколи не заважало.

- Яка атмосфера панує у вашому колективі?

- Звичайно, не обходиться і без сварок, суперечок, бо ми всі дуже різні. Але завжди доходимо спільної думки, адже все-таки музикою займаємося одною.

- Чи можете сказати, що зараз достатньо заробляєте музикою на життя?

- Заробляємо стільки, що вистачає на запис альбомів і зйомку кліпів. Але все ж переконаний, що надалі зароблятимемо більше.

- Хотілося би взяти участь у проекті на кшталт «Голосу країни» або «Х-фактора»?

- Наразі ні. Не заперечую, що такі проекти дарують багато творчих можливостей, але, на мою думку, так чи інакше після їх закінчення потрібно працювати і розвиватися самостійно. Наш гурт це робить і без проектів.

Фото з особистого архіву Михайла Бучковського.