Андре ТАН: «Зараз не модно ходити на вечірки. Круто сидіти у бібліотеках і духовно розвиватися»

Три роки тому Андре відкрив дизайнерську Академію, де навчає мистецтву моди та фешн-індустрії. Чи сприймає українське суспільство моду “от кутюр”, як виглядати стильно за невеликі гроші та чому на роботу добирається велосипедом, читайте у розмові журналіста “ВЗ” з Андре Таном

— Андре, ваша нова колекція присвячена темі казок. Що вас надихнуло на її створення?

— Ця колекція створювалася у той період, коли починався Майдан. Тому хотілося створити щось таке, що буде зігрівати душу кожному з нас. А це перш за все дитинство. У ньому нам бабусі, мами, читали казки. Це завжди викликало приємні емоції (сміється. — Т. К.).

— Правда, що ваша перша колекція була для ляльок, а шиєте і створюєте одяг з 11 років?

— Так, але перша колекція була не для ляльок. Це була колекція дитячих сарафанів, які я представляв на подіумі у Будинку культури у Харкові. А для ляльок шив у 9-10 років. Тоді придумав, що я видавець модного журналу “Ізабель”. Для нього малював обкладинки, писав навіть слово редактора у кожному номері. Таких журналів вийшло п’ять чи шість і розповсюджувалися вони лише на території мого двору (сміється. —

Т. К.). Потім мені їх повертали.

— Яку ви отримали освіту?

— У 14 років вступав у Харківський текстильний технікум, але перший раз завалив іспит з вищої математики. Потім переміг у конкурсі дизайнерів і поїхав на стажування у “Huggo Boss” у Німеччину. Це була моя перша закордонна поїздка. Не говорив німецькою, два слова міг сказати англійською. Звісно, для мене це був стрес, але було цікаво себе спробувати. Моє основне завдання полягало у тому, щоб малювати ескізи, спостерігати за тим, що відбувається у компанії. Ще паралельно навчався у Київському університеті технології та дизайну.

— Пам’ятаєте, яким був ваш перший брендовий одяг?

— Це були кеди із колекції Ів-Сент Лорана, на які довго збирав гроші. І виклав майже дві зарплати, коли працював на “Новому каналі”. А коли придбав, то просто поставив їх у куточок, і цілий день на них дивився (усміхається. — Т. К.). Потім пріоритети мої змінилися. Коли тобі 18, мрієш про кеди, у

25 — відкрити власний магазин, у 30 — хочеться велику мережу магазинів, а у 40 — одягати всю планету (сміється. —

Т. К.).

— Чи важко вам було виходити зі своїми роботами на європейський ринок?

— Все відбулося само собою. Моя подруга, головний редактор журналу “ELLE” Соня Забуга була зі мною, коли ми поїхали на паризький тиждень моди. Там вирішили зустрітися з декількома “шоу-румами”. Із пяти таких представників — два мене послали, сказавши, що це не те, що їм потрібно, а інші — зацікавилися. Один з них був у центрі Парижа на Єлисейських полях, а за рогом був “Louis Vuitton”. Саме там, у 2004 році, почали продавати мій одяг. Я став першим українським дизайнером, колекції якого з’явилися у Парижі.

— На який образ жінки ви орієнтуєтеся, коли створюєте колекцію одягу?

— Маю такий своєрідний психологічний портрет. Перш за все це жінка — мати, якій 40 років, а хоче виглядати на 30 років (сміється. — Т. К.). Також це жінка, яка веде активний спосіб життя. Це теж залежить від того, яку створюю лінію. Якщо це “Andre TAN — smart couture”, тут використовую ручні роботи вишивки, багато шкіри, замши, шовку. “А ТAN” — це одяг для дівчини, яка тільки закінчила університет і хоче гарно виглядати за недорогу ціну.

— Хто із закордонних зірок у вас одягається?

— Ольга Куриленко, у Періс Хілтон є п’ять суконь від мене. Щодо наших зірок, то простіше сказати з ким я не працюю (сміється. —

Т. К.).

— Чому до цього часу наші жінки масово носять одяг зі стразами, паєтками? Відстаємо від Європи?

— У Європі втомилися від моди. Зараз не модно бути модним. Тепер голов­ним трендом є одягатися так, щоб тобі було зручно і комфортно. Остання колекція CHANEL Ларла Лагерфельда, де моделі вдягли кросівки під вечірні сукні. Не вважаю, що це круто, така тенденція. У Європі віддають перевагу комфорту, а не красі. Але все ж таки вважаю, що жінка перш за все має бути у сукні. Треш-моди у Європі немає, але у них своя “мода”. Коли вони вдягають затоптані кеди, розірвані джинси, майки-алкоголічки, а зверху шкіряну куртку. Як на мене, це вже сурогат чоловіка і жінки в одному образі.

— З чим пов’язана любов українок до треш-моди?

— З тим, що через СССР ми не бачили того, що відбувається навколо. Зараз стоїть завдання зробити наших жінок стриманими у одязі. Але має пройти певний час, щоб цього досягнути. Хоча, з іншого боку, у цьому є наш колорит. Ми ж не дивуємося, чому індуси ходять у сарі, араби — у шароварах і паранджах. І при цьому їхній одяг розшитий паєтками, золотими нитками. Ми теж любимо, щоб все було яскравим, красивим, соковитим.

— Чого не вистачає нашим людям, щоб виглядати модно і не витрачати на це багато грошей?

— У наш час це легко робити. Зараз не той час, коли ви носите “лук” одного бренда. Зараз не модно вдягатися повністю у CHANEL. Круто, коли ви поєднуєте щось недороге із дорогим. Але завжди має бути хороше взуття і сумка. Ці речі, зазвичай, носять довго, а все інше не так важливо. Згадуючи Ів-Сент Лорана, можу сказати, що якщо хочете виглядати модно восени чи зимою, але при цьому не витрачати багато грошей, одягніть сірий гольф, спідницю-олівець і придбайте такого ж кольору шаль. Тоді виглядатимете як справжня француженка.

— Що сучасній жінці потрібно мати у гардеробі, а що краще викинути?

— Викинути на смітник варто взуття з квадратним носком, вони спотворюють ногу. У моді туфлі-лодочки, як у 50-х. Також варто викинути джинси із заниженою лінією талії. Це давним-давно не актуально і залишилося у минулому разом із Брітні Спірс і її хітами. А придбати варто сукню у горошок чи дрібну квітку. Це дуже-дуже модно і жіночно.

— Ви планували, окрім жіночого одягу, створити чоловічу колекцію?

— Ми хотіли запустити чоловічу лінію одягу у наступному році, але з огляду на ситуацію у країні відкладемо цей задум мінімум на рік.

— Як гадаєте, нинішній стан у країні викличе моду на мілітарі і унісекс? Чи, навпаки, спричинить бум розкоші, як у Америці 40-х років?

— Якщо розглядати історію костюма, то все розвивається по спіралі. Думаю, буде золота середина. Глобальна тенденція — у колекціях дуже мало вечірніх суконь, а більше зручного одягу. Зараз не модно ходити на вечірки, а круто сидіти у бібліотеках, духовно розвиватися. Тому зменшується потреба у вечірніх сукнях. Вони потрібні на весілля, ювілеї, але таких заходів не так багато протягом року. Не думаю, що буде мода на одяг унісекс, а від мілітарі ми вже втомилися. Дизайнери це пропонують останні пять років (десять сезонів). Крістіан Діор після війни усім запропонував пишні плаття, на спідницю якого ішло до десяти метрів тканини, але не думаю, що ми до цього повернемося.

— Ви стали стилістом шоу каналу «1+1» «Поверніть мені красу». Знаєте, як будете змінювати героїнь?

— Вже познайомився зі всіма героїнями, з їхніми складними долями і проблемами. Нам буде потрібно їх змінити не лише ззовні, а й з середини. Буває, одягнеш людину дуже гарно, а у неї у душі такий сум і біль, що ніяка сукня, навіть найкрутіша, не буде виглядати так як потрібно. Тому найголовніше — сяючі очі, а одяг і зовнішність це лише підкреслять.

— Можете сказати кілька нехитрих порад, які може використовувати будь-яка жінка, щоб гарно виглядати?

— Не буває поганої фігури — бувають погані дизайнери, які не вміють приховати недоліки. Існує декілька правил, які підходять всім. Наприклад, сукня “на запах” завжди зробить вас красивою. Її глибокий виріз, складки, допоможуть приховати післяпологовий живіт, чи той, який ви наїли тихими зимовими вечорами. Те, що жінка чи дівчина має поганий настрій, не виспалася, можна приховати. намотавши на шию червоний шалик. Тоді вся увага буде на нього, а не на ваші мішки під очима. Такими “фішками” можна користуватися і завжди добре виглядати.

— Чому пересіли на велосипед? Це спосіб зекономити чи підтримати здоровий спосіб життя?

— І те, й інше. Люблю їздити на велосипеді, і нарешті у нас з’явилися велодоріжки. У мене брат живе у Німеччині, коли приїжджаю до нього, пересуваюся тільки велосипедом. А там для цього давно все влаштовано. Також ще на початку літа машиною поїхав і заправив бак на 1200 грн. У місяць це виходить близько 6 тис. Тоді подумав, що краще ці кошти буду перераховувати у фонд для біженців, ніж викидати їх на вітер.

— Хтось із друзів чи знайомих підтримав вашу ініціативу?

— Із знайомих не дуже. Намагався залучити декілька зірок до цього, але поки що не вдалося (сміється. — Т. К.). У нас навіть є фан-клуб тих, хто на роботу велосипедом добирається.

— Це правда, що працюєте разом зі своєю дружиною?

— Так, вона працює і є директором “Академії стилю і дизайну Андре Тана”.

— Це не заважає вашим стосункам?

— Академія розташована поверхом вище, тому протягом дня дружину можу і не побачити (сміється. — Т. К.).

— У якому напрямку рухається ваша дизайнерська кар’єра?

— Головна ціль — одягати всіх українок, зробити їх стильними та європейськими. Також готую колекцію для тижня моди, для міжнародного проекту з Лондоном роблю аксесуари: окуляри, сумки, пояси. Обличчям цього бренду буде група Kazaky. А ще збираюся їхати до біженців і передати їм наші шкільні форми.

Довідка «ВЗ»

Андре Тан (Андрій Тищенко) народився 24 жовтня 1983 р. у Харкові. Навчався у Харківському текстильному технікумі, опісля — у Київському університеті технології та дизайну. У віці 17 років потрапив у Книгу рекордів України — як наймолодший і найперспективніший дизайнер нашої країни. Ще будучи студентом, Тан відкрив власну дизайн-студію у Києві. Торгова марка ANDRE TAN відома на ринку з 2000 р. Працював на телебаченні: у проекті «Жертва моди» на Новому каналі, у шоу «Шанс» на «Інтері». Зараз долучився до проекту каналу «1+1» — «Поверніть мені красу».