ILLARIA: «В мені є не лише від янголів, маю трохи відьмацтва»

Після проекту, на якому дівчиною зацікавились одразу чотири зіркові тренери і вся Україна була зачарована її співом, зірка подвоїла творчу активність. Під час нашої розмови ILLARIA завершувала запис нового альбому, котрий за місяць презентуватиме на шоу у Львові та Києві. Про вплив магічної музики на життя, про закоханість та моду на українське співачка розповіла “ВЗ”.

- ILLARIA, у вас поєдналась українська та грецька кров. Це має вплив на творчість?

— Моя бабуся гречанка дуже добре співала. Від неї я успадкувала тембр голосу. Оскільки греки тривалий час живуть в Україні, відчувається певна культурна «дифузія», українська та грецька культури всотують щось одна від одної. Мені імпонує у наших традиціях оспівування духовної та тілесної краси, прагнення до гармонії. У моєму репертуарі є грецькі пісні. Я член грецького земляцтва в Україні.

- Чому назвали себе «тією, що несе світло»?

— Спочатку відчула на собі ім’я ILLARIA, мене захопило його звучання. А потім розшифрувала його зміст. І зрозуміла, що це ім’я є символом просвітлення, якого шукає кожен митець.

- Нещодавнє перевтілення у рудоволосу красуню — теж вплив «вогняного» імені? З «Голосу країни» пам’ятаємо біляву ILLARIA...

— Волосся відіграє для жінки важливу роль, впливає на поведінку. До «Голосу країни» я була рудою. Цей колір найкраще відповідає моїй суті, бо відчуваю в собі потужний темперамент. В мені є не лише від янголів, маю трохи відьмацтва (сміється. — О. Г.).

- На «Голосі країни» вам випало працювати з Олегом Скрипкою. Чи збереглись дружні стосунки?

— Олег — старший товариш, до якого завжди можна звернутись за порадою. Телефонуємо з причини і без неї: просто розмовляємо, переповідаємо якісь історії. Часто приходимо одне до одного на концерти. Незабаром у «Канапі» — київському закладі Олега — влаштуємо акустичний концерт для вузького кола людей, де я представлю свій новий альбом. Влітку минулого року брала участь у «Країні мрій» і на цьогорічній «Різдвяній країні мрій» співала у вертепі, що організовував Скрипка.

- Олег вже чув ваш новий альбом, ділився враженнями?

— Ще не показувала йому альбому, бо не люблю виставляти напоказ творіння, поки не завершиться робота над ним. Думаю, Олег буде одним з перших близьких людей, що почують мій альбом. Ціную його думку, інколи прошу поради стосовно музикантів… Але я самостійна творча одиниця, сама собі продюсер, тому концепція та наповнення альбому іде виключно від мене.

- У вас зі Скрипкою абсолютно різні погляди на фольклорну музику. Не сперечаєтесь?

— Зараз ні, але на «Голосі країни» Олег пропонував виконати весільну пісню «Кам’яна гора». Тоді мені ця композиція була чужою. Олег наполіг: «Ти будеш співати цю пісню, і крапка. От що хочеш, те й роби». Вдячна йому за це, бо відкрила для себе весільний фольклор, заспівала пісню «Кам’яна гора» по-новому, вийшла в образі «хазяйки кам’яної гори».

Для мене український фольклор — це міфологія і магічність. А Олегові ближчі запальні мотиви українського свята, вечорниць, наприклад. Це більш пізня доба українського фольклору. Він чоловік, і ця мажорна, весела музика йому пасує. Мене ж, як жінку, цікавить духовна, сакральна частина українського фольку.

- Де знаходите потрібний матеріал?

— Досліджую українську обрядовість. Розглядаю її в контексті світової культури, бо тут жили різні племена, на нас мали вплив багато народів. Один з улюблених моїх жанрів — кустова пісня. В одну зі своїх композицій вклала ціле дослідження: перший куплет звучить так, як його виконували в давнину на Куста, а останній відображає сучасну релігійну пісню на Трійцю. Мелодія майже не змінюється, а от слова стають іншими через те, що язичницькі обряди замінюються християнськими. Мене цікавлять давні обряди інших країн та континентів. У деяких моїх піснях звучать африканські мотиви…

- Як дослідження древніх обрядів впливає на вас поза сценою?

— Бережливо ставлюся до фольклору. Коли, будучи студенткою, поглиблено його вивчала та писала наукові статті, помітила, що сакральні тексти мають вплив на людину. Наприклад, певні фольклорні твори можна виконувати тільки у визначеному місці, в конкретний час та за певних обставин. Неправильне застосування ритуалів може нашкодити людині. Заглиблюючись у древню мудрість, потрібно розуміти, що і для чого ти робиш. Бо чим українські фольклорні пісні відрізняються від грецьких? Їх ніколи не співали задля розваги, вони завжди націлені на викликання певної дії: заманити дощ, закликати врожай. Коли виконую такий твір, стаю співучасником магічного дійства. Наприклад, іде запис пісні у студії, а я відчуваю себе в колі, відчуваю тепло від багаття… Такі речі лякають і захоплюють водночас.

- Негативні наслідки від виконання цих магічних пісень бували?

— Якось не до кінця вивчила обряд і, як наслідок, кілька місяців провела без сну. Довго мучилась, не могла зрозуміти, в чому річ, а потім пригадала, що на одній з конференцій виконала пісню, яку можна співати тільки в ритуалі. Поїхала у Грецію в монастир, купила хрестик, і безсоння як рукою зняло. Повернувшись в Україну, написала пісню «Вільна», з якої почалася ILLARIA.

- Цього року ви взяли участь у проекті до 20-річчя Музею Івана Гончара. Зірок переодягли у старовинні українські костюми. Вам дістався красивий образ нареченої. Чи не страшно було завчасу зображати молоду?

— Перестороги були, бо все ж таки одруження — обряд ініціації. Наші предки вірили, що на весіллі дівчина помирає і народжується знову, як жінка. Але цей весільний обряд з’являється в моєму житті з різних боків, переслідує мене. Усе почалося з пісні «Кам’яна гора» на «Голосі країни», потім я брала участь у модному показі весільних суконь. А після цього у кожному інтерв’ю мене запитували про можливе весілля (сміється. — О. Г.). Тому, коли від музею Гончара надійшла пропозиція зіграти роль нареченої, я навіть не здивувалась. Зізнаюся, страшенно хотіла приміряти цей неймовірно красивий одяг, аксесуари тонкої ручної роботи і відчути себе в образі саме тієї, давньої нареченої. Але під час відеозйомки в музеї стався дивний випадок. Знімали обряд «завивання молодої» — перехід у статус одруженої жінки. І скільки разів дівчина не намагалась пов’язати мені хустку, але вона постійно спадала! І це зрозуміло, адже обряд був несправжній.

- Стосовно вашого сценічного вбрання. На афіші до вашого майбутнього концертного туру ви у неймовірному золотому костюмі (на фото), хто його розробив?

— Київська дизайнерка Олена Олійник. Олена — шаманка за натурою — добре відчула мене, вібрації моєї музики. Цей костюм відображає входження духу у скульптуру. Якщо уважно придивитесь, помітите, що це образ на межі язичницької богині та Оранти. Це Мокоша, Берегиня і Оранта водночас. Костюм насичений багатьма символами: золото, фенікси, коси до землі... Наші предки вважали, що жінка має носити довгі коси, бо це її зв’язок з космосом.

- У грудні на львівському та київському концертах постанете у непередбачуваних образах-символах. Чим дивуватимете публіку?

— Будуть костюми українських дизайнерів та наших колег з Казахстану. Стиліст Олександр Цой спеціально прилетить до нас з Алмати, щоб втілити незвичний образ. Усе це підсилюватиме архаїчні мелодії, покаже український фольклор, яким його бачу — стильним та елітарним. Наша культура глибоко естетична і не обмежується вишиванками, борщами, салом та пишними весіллями. Українська автентика — це енергія землі, гармонія з космосом.

- Ваш останній кліп «Не відпускай» розповідає захопливу історію кохання. Зараз ви закохані?

— Так. Мабуть, це дуже помітно (сміється. — О. Г.). Зараз, коли записую альбом, це почуття переповнює мене і впливає на мою музику, голос.

- До альбому увійде добре знайома нам колискова «Ой ходить сон». Її співали Квітка Цісик, Ніна Матвієнко та багато інших виконавців. Чим ваша версія відрізняється?

— «Ой ходить сон» — моя улюблена колискова. Завжди її по-особливому відчувала, і слухач почує моє сприйняття пісні. Звучання буде нове: скрипки, віолончелі, сопілки, саксонет, але композиція так само ніжно заколисуватиме. Коли людина слухатиме новий альбом, то відчує себе мандрівником у часі і просторі. Побуває на закликанні весни, купальських святах, опиниться в дитячій колисці, а потім на українському весіллі, відчує себе різдвяним колядником. Будуть обрядові наспіви і кавер-версії відомих народних пісень. Акцент, звісно, роблю на обрядовому фольклорі, бо він найбільш яскраво виявляє душу і світогляд українців.

Довідка «ВЗ»

ILLARIA (Катерина Прищепа) народилася 6 грудня 1986 р. у Києві. Має українське та грецьке коріння. Співати і писати музику почала змалку. Під час навчання в Київському інституті музики імені Р. М. Глієра досліджувала український фольклор та світові музичні набутки. У 2008 р. як вокалістка та співавторка долучилася до виходу третього альбому фольк-рок-гурту Natural Spirit. Паралельно розвивалася сольна кар’єра співачки. Утворився творчий колектив ILLARIA. Наприкінці 2010 р. вийшов дебютний альбом «Вільна», до якого увійшло 15 музичних творів. У 2012 р. світ побачив компакт “Новеньке”. У грудні 2013 р. презентує другий студійний альбом..