Замерзлого туриста реанімували майже 9 годин!

З огляду на сприятливу погоду, на серпень припадає пік туристичного сезону у Вестланні, південно-західному регіоні Норвегії. Однак того разу гірську місцевість накрив потужний шторм. Пориви вітру сягали 28 метрів за секунду, а стовпчик термометра опустився до +3°С.

Через погану видимість чоловік збився зі шляху, а коли сили почали його покидати — впав на землю, де ризикував замерзнути на смерть, — якби не данський лікар, хірург загальної практики з Університетської лікарні Орхуса в Данії Тобіас Ніссен, який разом із товаришем проходили тим же туристичним маршрутом.

Побачивши, що справи геть кепські, друзі вирішили розділитися. Тобіас залишився з потерпілим, а його товариш побіг покликати на допомогу.
Попри те, що найближча туристична база була лише за кілька кілометрів від місця інциденту, а американця, який тоді вже знепритомнів, несли четверо чоловіків, дощ, вітер та ускладнений гірський ландшафт стали на заваді швидкому пересуванню рятувальної групи. Евакуація зайняла чотири години й ще майже три години довелося чекати на другий гелікоптер з бригадою медиків на борту (перший через погану видимість так і не зміг приземлитися).

Упродовж трьох годин (!) данський лікар проводив непрямий масаж серця американському туристу, суттєво відхилившись від стандарту серцево-легеневої реанімації: замість 30 компресій на два вдихи, медик проводив 100 компресій. «Насправді треба бути достатньо „ку-ку“, щоб проводити серцево-легеневу реанімацію, коли людина вже годину як мертва та ще години після цього», — згадував пізніше Тобіас Ніссен.

Розповів, що діяти саме так його змусив випадок, який він вивчав в університеті в Копенґаґені. Подія трапилася 1999 року. Анна Богенгольм, яка зазнала екстремального переохолодження, не просто вижила — її мозок не зазнав ушкоджень, попри те, що на момент, коли медики взялися рятувати жінку, температура її тіла знизилася до +13,7°С!
Коли практично бездиханне тіло туриста нарешті під'єднали до апаратів із забезпечення життєдіяльності, його температура становила лише +20,4°С. Хоч серце чоловіка вже не билося, медики виявили у нього ознаки життя.

У лікарні пацієнта під'єднали до апарата штучного кровообігу й почали повільно його зігрівати. Після загалом 8 годин 48 хвилин серцево-легеневої реанімації та використання апарата компресійного масажу серце американця знову почало битися самостійно. Через вісім днів пацієнта від'єднали від апарата штучної вентиляції легень. Прийшов до тями й заговорив. Зараз чоловік проходить реабілітацію вдома. Він вдячний своїм рятівникам, проте не бажає називати своє ім'я та спілкуватися з пресою.

Ця історія виявилася настільки унікальною, що Андре Рослін — головний лікар рятувальної вертолітної служби, — написав про неї наукову статтю, яку згодом опублікували у журналі Норвезького товариства анестезіологів. «Ми вважаємо, це найдовша успішна реанімація переохолодженої людини, яку коли-небудь документували (попередній задокументований рекорд становить 8 годин 42 хвилини).

Найнеймовірніше те, що пацієнт прокинувся без будь-яких серйозних ушкоджень мозку", — каже Рослін. Лікар вважає, що ця історія показує, наскільки важливо ніколи не здаватися у разі «гіпотермічної зупинки серця». Зрештою, це підтверджує вчення, відоме медикам у всьому світі, що «ніхто не мертвий, поки не зігріється й не помре». Потреба організму у кисні зменшується, коли тіло охолоджується. Відтак мозок захищений. Зупинене, але охолоджене серце може знову почати битися.

Що таке гіпотермія. Основною ознакою гіпотермії є зниження температури тіла нижче +35°C.

Існує два типи гіпотермії:

• випадкова, коли люди охолоджуються внаслідок нещасного випадку, та
• терапевтична, коли лікарі охолоджують пацієнта з лікувальною метою (наприклад, під час зупинки серця).

Людина з гіпотермією поступово втрачає здатність пересуватися та ясно мислити, тож часто не може зрозуміти, що їй потрібна невідкладна медична допомога.

Різні стадії гіпотермії:

• легка — температура тіла знижується до +35 +33°C, що призводить до тремтіння та посилення млявості;
• помірна — температура знижується до +32 +29°C, тремтіння вщухає, спостерігається зниження свідомості, можуть виникати галюцинації;
• тяжка — температура тіла знижується до +29 +20°C, тремтіння припиняється, людина втрачає свідомість, дихання повільне й слабке. Людина може бути ще живою, але її можуть прийняти за мертву. Змінюється серцевий ритм, можлива зупинка серця;
• екстремальна — температура тіла нижча за +20°C, а це означає, що електричну активність мозку вже неможливо виміряти.

Найнижча задокументована температура тіла, коли-небудь виміряна у людини, становила +11,8°С у 2-річного хлопчика з Польщі.

Як повідомляє National Library of Medicine (найбільша медична бібліотека у світі), випадок трапився 2014 року, у невеличкому селі за 60 км від Кракова. Дитина вибігла з приватного будинку, ймовірно, між 3-ю і 4-ю годинами ночі. Температура надворі в цей час опустилася до мінус 7°С.

Те, що малюк зник, її рідні зауважили лише о 7-й ранку. Через дві години замерзлу дитину знайшов поліціянт — усього за 620 м від будинку.

Хлопчик був вбраний лише у верхню частину піжами та не мав на ногах взуття.

На той момент дитина вже не подавала ознак життя. Її віднесли до будинку, де впродовж 25 хвилин проводили реанімацію, поки не прибули парамедики. Заміряти температуру тіла хлопчика звичайним термометром ті не змогли, оскільки вона опустилася нижче за +20°С. Єдиний показник, який вдалося заміряти під час транспортування, це рівень глюкози, який піднявся до 19,5 ммоль/л.

Через туманну погоду гелікоптер не міг дістатися до місця події, тому хлопчика доставили до лікарні машиною швидкої допомоги. В операційну потрапив майже об 11.00. Температура тіла дитини становила лише +11,8°С. Коли малюк прийшов до тями, у нього діагностували пневмонію та запальний процес, що охоплював ліву щоку. Через 64 дні перебування в госпіталі маленького пацієнта виписали додому. Впродовж п’яти років лікарі пильно моніторили його стан. У розвитку дитини відхилень не зауважили.