Кашляєте довше ніж 10−14 днів? Треба обстежитися на туберкульоз

Медичні спостереження та наукові дослідження показали, що у більшості пацієнтів із туберкульозом на момент звернення по допомогу вже були прояви інфекції.

«На цьому етапі ці люди вже могли заражати інших, а очікування до трьох тижнів призводило до пізнього початку лікування, важчого перебігу хвороби й активнішого поширення інфекції, — розповідає завідувачка відділу управління й протидії туберкульозу Центру громадського здоров’я України Яна Терлеєва. — Чому 2 тижні - логічна межа? Тому що звичайний кашель за застуди або бронхіту зазвичай минає до 10−14 днів, а якщо кашель затягується довше, це вже нетипово. Звичайно, наявність кашлю ще не свідчить про туберкульоз і може бути симптомом багатьох інших хвороб, але визначити це може тільки лікар».

Фахівчиня наголошує, що обов’язковим обстеженням у цьому випадку є аналіз мокротиння, яке проводиться молекулярно-генетичним методом (замість мікроскопічного обстеження). Окремо Яна Терлеєва нагадує про ризики асимптоматичного, або так званого прихованого туберкульозу, коли збудник захворювання — паличка Коха — присутній в організмі, проте не викликає активної хвороби. Імунна система такої людини стримує ріст бактерій, й, відповідно, така людина не є заразною, але може захворіти в майбутньому.

Як пояснюють у Центрах контролю й профілактики захворювань у США (CDC), у пацієнтів з латентним туберкульозом результати дослідження мокротиння будуть негативними. Так само нічого не покаже рентгенограма грудної клітки. Але результат аналізу крові або шкірної проби на туберкульоз, ймовірно, буде позитивним.

Як відбувається зараження туберкульозом, і чому хвороба може розвинутися в інших органах, окрім легень

Туберкульоз виникає, коли людина вдихає збудники захворювання, що досягають альвеол легень — пухирців, де відбувається газообмін: кисень з повітря потрапляє у кров, а вуглекислий газ, відповідно, виводиться з неї. Хоча імунітет й пригнічує або знищує більшість цих бактерій, невелика їх кількість все ж може потрапити в кровотік і поширитися по всьому організму. Туберкульозні палички можуть дістатися будь-якої частини тіла, зокрема ділянок, де є найбільша ймовірність розвитку туберкульозу. Крім легень, це, зокрема, лімфатичні вузли, нирки, мозок і кістки.

Як виникає прихований туберкульоз

Упродовж 2−8 тижнів після інфікування макрофаги (спеціальні імунні клітини) оточують та поглинають туберкульозні палички. Ці клітини створюють бар'єрну оболонку, яка називається гранульомою, що стримує й контролює ріст бацил. Цей стан відомий як латентна туберкульозна інфекція.

Кому слід обстежитися на латентну інфекцію

Йдеться про дві категорії - людей, які мають підвищений ризик зараження, та людей, які мають підвищений ризик розвитку хвороби після інфікування.

Найбільше ризикують заразитися туберкульозом:

• ті, хто контактує з такими хворими на роботі або вдома;
• народилися або подорожують до країн з високим рівнем поширення туберкульозу;
• жили або живуть у притулках для бездомних, виправних закладах або будинках для людей похилого віку, а також працівники цих установ;
• люди, які зловживають алкоголем, споживачі наркотиків, малозабезпечені особи й ті, які не мають належного доступу до медичної допомоги;
• немовлята, діти й підлітки, які контактували з дорослими, що мають підвищений ризик розвитку латентної туберкульозної інфекції або захворювання на туберкульоз.

Найбільше ризикують захворіти на туберкульоз:

• ВІЛ-інфіковані;
• діти до п’яти років;
• люди, нещодавно інфіковані бактерією туберкульозу (менш як два роки тому);
• пацієнти, які хворіли на туберкульоз, але не завершили терапії або не дотримувалися рекомендацій лікаря під час лікування;
• пацієнти, які отримують імуносупресивну терапію;
• хворі з силікозом (хронічним захворюванням легень, пов’язаним з тривалим вдиханням пилу), хронічною нирковою недостатністю, діабетом, лейкемією або раком голови, шиї чи легень;
• люди, які перенесли гастректомію (повне видалення шлунка) або шунтування товстої кишки;
• з низькою масою тіла (<90% від оптимальної ваги);
• які вживають психоактивні речовини (наприклад, ін'єкційні наркотики);
• мають низький рівень доходу та/або не мають доступу до якісної й своєчасної медичної допомоги.

Чи безпечні люди з прихованою туберкульозною інфекцією

Хворих з прихованою туберкульозною інфекцією не потрібно ізолювати, оскільки бактерія, якою вони заражені, є неактивною. Такі особи не можуть поширювати збудника туберкульозу, допоки у них не розвинеться захворювання (й, відповідно, не з’являться симптоми). Тоді вони почнуть передавати бацилу іншим повітряно-крапельним шляхом.

Чи потрібно лікувати латентний туберкульоз

Це дозволить запобігти подальшому розвитку захворювання. За даними CDC, приблизно 80% випадків туберкульозу, зафіксованих у США, це ті пацієнти, які спершу були прихованими носіями інфекції. Вчасне лікування таких осіб гарантує, що у 90% з них туберкульоз не розвинеться.

Існує кілька стандартних схем терапії, в яких використовують препарати ізоніазид, рифапентин й/або рифампіцин. Короткострокові курси лікування латентної туберкульозної інфекції з використанням рифампіцину, які тривають 3−4 місяці вважаються більш ефективними, безпечними й такими, що мають вищі показники завершення, ніж монотерапія ізоніазидом тривалістю шість або дев’ять місяців. Проте кожен випадок лікар розглядає індивідуально.