Вражає все, крім волосся й нігтів

Не отримавши належної допомоги, такі хворі продовжуватимуть виділяти небезпечний збудник і заражати інших.

Як пояснює у розмові з «ВЗ» лікарка-епідеміолог відділу епідеміологічного нагляду й профілактики інфекційних хвороб Львівського районного відділу обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України Ірина Гушул, туберкульоз — це інфекційне захворювання, спричинене мікобактерією туберкульозу (паличкою Коха). Недуга може вражати всі органи й системи організму, крім волосся та нігтів, однак найчастіше її мішенню стають легені. Сухоти (так колись називали це потенційно летальне інфекційне захворювання) прогресує поступово — упродовж кількох тижнів, а інколи й місяців.

«Паличкою Коха інфіковано чверть населення світу. Проте завдяки роботі нашої імунної системи туберкульоз розвивається лише у 5−15% людей, — розповідає лікарка. — Збудник захворювання зберігається в навколишньому середовищі від 3−4 до 8−12 місяців. Мікобактерія туберкульозу стійка до дії кислот, спирту та низьких температур, але чутлива до дії сонячного опромінення й дезінфектантів».

Основний шлях передачі туберкульозу легень — аерогенний (повітряний). Здорова людина заражається від хворої, коли та виділяє бактерії, кашляючи та чхаючи. Передача збудника можлива й під час звичайної розмови.

«Ризик інфікування залежить від тривалості та інтенсивності контакту з хворим, від кількості бактерій, які вдихає здорова людина, а також від стану її імунної системи. Заразитися може будь-хто, незалежно від соціального статусу, віку або стилю життя», — наголошує Ірина Гушул.

Позалегеневий туберкульоз становить загрозу лише для тієї людини, яка захворіла. Для оточення ця форма туберкульозу є безпечною, бо не передається ні через рукостискання, ні через поцілунки, ні через використання спільного посуду, предметів побуту тощо.

Чинники, які підвищують ризик захворіти:

• контакт протягом останніх двох років з людиною, хворою на туберкульоз;
• якщо коли-небудь хворіли ви самі;
• наявність захворювань, які призводять до значного зниження імунітету (ВІЛ-інфекція, цукровий діабет, онкопатології);
• лікування преднізолоном або іншими препаратами, що знижують імунітет;
• трансплантація органів або кісткового мозку;
• куріння, вживання алкоголю або наркотиків;
• недоїдання;
• наявність хронічних респіраторних захворювань.

«За наявності хоча б одного фактора ризику необхідно звернутися до сімейного лікаря, — радить фахівчиня з епідеміології. — Він скерує вас на діагностику туберкульозної інфекції й за потреби призначить профілактичне лікування».

Основні симптоми туберкульозу:

• кашель, що триває більш ніж 2−3 тижні та часто супроводжується виділенням мокротиння;
• підвищення температури тіла (до +37−37,2°С), яке утримується довше тижня;
• посилене потовиділення вночі;
• безпричинна втрата ваги;
• зниження працездатності, загальна втомлюваність;
• відсутність апетиту;
• задишка (ускладнене й прискорене дихання) під час навантажень;
• за важких форм туберкульозу у мокротинні може з’являтися кров;
• також може бути виражена лихоманка.

«Якщо у вас наявні ознаки хвороби, необхідно обов’язково звернутися до сімейного лікаря. Близько третини всіх випадків захворювання на туберкульоз не діагностується, тож такі люди не отримують ефективного лікування, — зазначає Ірина Гушул. — Переважно це пов’язано з тим, що прояви туберкульозу на початкових стадіях часто схожі на незначне нездужання або звичайне ГРВІ, тож хворі відкладають візит до лікаря. Проте саме раннє виявлення туберкульозу є запорукою успішного лікування та запобігання його поширенню».

Передумовами для діагностики туберкульозу легень є наявність симптомів, які можуть проявлятися як окремо, так й одночасно.

Для виявлення хвороби проводять:

• молекулярно-генетичне дослідження (аналіз біологічного матеріалу, наприклад, мокротиння у дорослих або калу у дітей);
• рентгенологічне обстеження;
• бронхоскопію (ендоскопічний огляд трахеї та бронхів);
• комп’ютерну томографію.

Навіщо треба робити щеплення БЦЖ. БЦЖ — це жива вакцина з ослабленими мікобактеріями, які не здатні викликати недугу. Таке щеплення дозволяє запобігти розвитку тяжких форм, як-от:

• туберкульозного менінгіту (коли мікобактерія туберкульозу викликає запалення мозкових оболонок);
• міліарного туберкульозу, коли бактерії поширюються з первинного вогнища інфекції в різні органи — печінку, селезінку, мозкові оболонки.

Важкі форми туберкульозу можуть призводити до смерті та є особливо небезпечними у перші роки життя. Ось чому вакцинацію вводять у перші 2−3 дні після появи малюка на світ. Це рекомендований вік введення вакцини, однак вакцинацію можна провести й у старшому віці, якщо дитина до цього не інфікувалася мікобактерією туберкульозу.

Вакцинація БЦЖ в Україні є безплатною, вакцин для щеплення проти туберкульозу достатньо.