Симптоми ревматоїдного та інших артритів. Діагностика, лікування

За деякими даними, близько 20−30% дорослого населення планети мають ознаки артриту. Часто латентні (приховані) чи на початковій стадії симптоми артриту розвиваються дуже повільно і поступово (через що їм не надають значення). Однак питання ефективного лікування артриту колінного суглоба чи профілактики артриту гомілкоступневого суглоба хвилюють лікарів.

Артрит «унікальний» тим, що однаково може виступати як са­мостійне захворювання (спон­диліт, хвороба Стілла), так і бути «дочірньою» ознакою іншого са­мостійного захворювання (артрит за гранулематозу чи гемахро­матозу). Гострий біль за артриту гомілкоступневого суглоба, який виник первинно, однаково турбує пацієнтів, як і біль за артриту, що став «продовженням» системно­го червоного вовчака. Тому така градація має значення суто для лікарів. Проте знати, в чому різни­ця між артритом і артрозом, слід і пацієнтам. На відміну від артриту, артроз — це незапальне враження суглобів, в основі якого лежить процес серйозніший — дегенера­ція (руйнування) тканин суглоба.

Ревматоїдний артрит — без пе­ребільшень кара тієї сфери сучас­ної медицини, яка займається ар­тритами. За цього захворювання, яке має аутоімунний характер, вра­жається сполучна тканина здебіль­шого дрібних суглобів (пальців рук та ніг). Хвороба характеризується високим ступенем інвалідизації. Її істинні причини досі не відомі, що утруднює процес лікування.

Симптоми ревматоїдного артриту:

• біль в суглобах через набряк їхніх синовіальних сумок;
• підвищення температури тканин і припухлість навколо су­глобів;
• деформація суглобів, яка по­ступово розвивається (пальці ніби скручує).

Це найпоширеніші ознаки захво­рювання. Насправді воно має вели­ку кількість форм, за яких паралель­но можуть спостерігатися зміни і поза суглобами: плеврити; анемії; нефропатія; атеросклероз тощо.

Окрема форма — ювенільний артрит, на який хворіють діти (у будь-якому віці). Діагностика ювенільного артриту здійсню­ється на основі клінічних даних і підтверджується результатами ревмопроб. Хлопчики хворіють частіше.

Подагричний артрит — пато­логія, яка розвивається внаслідок відкладень у суглобах солей се­чової кислоти, що, зі свого боку, відбувається через порушення обміну речовин. На відміну від ревматоїдного артриту, допікає сильно, проте лікується віднос­но легко. Найпоширеніші сучасні причини подагричного артриту стоп і кистей: збільшення кіль­кості м’яса в раціоні; широке за­стосування ліків «від тиску»; вплив чоловічих статевих гормонів.

Подагра розвивається за та­кою схемою:

• через зловживання алкого­лем, м’ясом, копченостями в кро­ві збільшується утворення сечової кислоти;
• кристали сечової кислоти починають відкладатись у сугло­бах;
• фізичне навантаження, стрес, спиртне провокують пода­гричну атаку.

Дієта, а саме відмова від про­дуктів-провокаторів — основа основ лікування подагри — на відміну від інших форм артритів, коли харчові обмеження не ма­ють значення (наприклад, дієта за реактивного артриту, яку нама­гались застосувати, насправді не ефективна).

Діагноз «артрит» будь-якої локалізації ставлять насамперед за клінічними проявами — базую­чись на вищезгаданій класичній «п'ятірці», яка зачепила суглоб. За незрозумілої клініки застосову­ють інструментальні методи: УЗД; рентгенографію; МРТ. У діагнос­тиці артритів застосовують і ла­бораторні методи. Незалежно від того, який лікар лікує загострення хронічного артриту чи його гостру форму (дільничний терапевт у сільській клініці чи вузький фахі­вець у міському медичному цен­трі), він повинен пам’ятати, що одна й та ж патологія з розряду артритів потребує індивідуально­го підходу.

Часто лікування залежить не лише від різновиду артриту. Ска­жімо, залежно від ступеня артриту плечового суглоба підхід до ліку­вання буде різний, хоча це одна й та ж патологія. Різні домашні примочки, засоби народної ме­дицини можуть тимчасово полег­шити стан хворого. Але вони не вилікують його повністю. Жоден народний доморощений цілитель не в змозі дати гарантію, чи мож­на вилікувати артрит без серйоз­них комплексних заходів. А вони можливі лише в умовах клініки за наявності штату висококваліфіко­ваних фахівців. Таблетовані ліки і уколи хворому з інфекційним ар­тритом, подагричним ураженням суглобів, псоріатичним артритом тощо повинен призначати ви­ключно лікар.

Профілактичні заходи проти артритів схожі: дозовані наван­таження на суглоби; правильне харчування; контроль за роботою імунної системи; уникання будь-яких інфекцій.

Первинну діагностику артриту може здійснити будь-який лікар, діагностувавши не лише хворо­бу в рамках своєї спеціалізації, а й помітивши патологічні озна­ки змінених суглобів. У клініках проблемами суглобів займається терапевт, в медичних закладах з розвиненою структурою — рев­матолог, травматолог-ортопед та імунолог. Вони скеровують на об­стеження, призначають лікування і здійснюють періодичний контроль за станом пацієнта. Також у їхній компетенції - заходи, спрямовані на запобігання хворобі (зокрема гімнастика і вправи для профілак­тики артриту). Може знадобитись і консультація суміжних фахівців.

Юрій Червінський.