Болюча овуляція: норма чи патологія?

За статистикою, симптоми овуляторного синдрому періодично відчуває кожна друга жінка, а у кожної п’ятої вони виникають регулярно. Цей медичний термін означає «середній біль» і має чіткий зв’язок з серединою менструального циклу. «У нормі процес розриву зрілого фолікула, що супроводжується виходом яйцеклітини з яйника до маткової труби, не повинен викликати у пацієнтки будь-яких відчуттів, — стверджує столична гінекологиня Наталія Черкасова. — Аномалія властива пацієнткам, які мають хвороби репродуктивної системи, в основі яких дисгармонія простагландинів».

Овуляторний синдром після по­логів є наслідком зміни гормональ­ного рівня. Іноді болючі відчуття роз­виваються на тлі запалень або загального стану організму молодої матері. Висока схильність до розладу є у жінок за наявнос­ті кисти яйника, спайкового чи запального процесу в ділянці таза; перенесених раніше хірургічних маніпуляцій на органах статевої системи. Окрім больових відчуттів, є й інші прояви овуляторного синдрому — кров’яні або мажучі виділення, температура до 38°, нудота, блювання.

Причин інтенсивного болю, який супро­воджує овуляцію, чимало: збільшення роз­мірів фолікула, яке перебігає з розтягуван­ням капсули яйника; розрив фолікула, який нерідко супроводжується пошкодженням його стінки, що спричиняє збудження не­рвових закінчень; скорочення маткових труб, що виникають на тлі руху жіночих статевих клітин; подразнення черевної по­рожнини, що є наслідком проникнення в цю зону яйцеклітин навколишньої рідини та не­значної кількості крові.

Якщо неприємна симптоматика триває більше ніж дві доби, необхідно звернутися до лікаря, оскільки є ймовірність розвитку серйозної патології - апоплексії, що су­проводжується розривом статевої залози в ділянці яйника. Стан небезпечний тим, що призводить до кровотечі в черевну по­рожнину і потребує екстреного хірургічного втручання.

Остаточний діагноз овуляторного син­дрому можна встановити тільки після ре­тельних досліджень і виключення інших захворювань зі схожою симптоматикою. Зокрема слід визначити, що це НЕ апенди­цит, апоплексія яєчника, позаматкова вагіт­ність, які вимагають негайного хірургічного втручання. Найбільш інформативний метод діагностики — УЗД органів малого таза, яке дозволяє виключити можливість інших па­тологічних процесів

У разі підтвердження стану показані консервативні методи терапії, спрямовані на те, щоб полегшити симптоматику ову­ляторного синдрому. Це, зокрема, при­йом анальгетиків і спазмолітиків, добір оптимальних гормональних комбінованих контрацептивів, дотримання статевого спокою в період овуляції (підходять жінкам, які не планують вагітності). Зменшують бо­льові відчуття теплий компрес чи грілка, на­кладена на низ живота.

І основне правило збереження жіночого здоров’я, — своєчасно виявляти та лікува­ти захворювання репродуктивних органів, двічі на рік проходячи гінекологічний огляд.

Олеся Коваль.