Як розпізнати інсульт і врятувати життя собі та близьким

Інсульт — це клінічний синдром, викликаний гострим порушен­ням кровообігу головного мозку. Інсульти поділяються на ішемічні та геморагічні. Геморагічні (тобто крововиливи) відбуваються вна­слідок розриву стінки судини моз­ку. На щастя, вони трапляються лише в 10% випадків, адже вони більш небезпечні для життя. Іше­мічні інсульти (мозкові інфаркти) залежно від причини, що їх викли­кала, мають свої підтипи: атеро­тромботичний, кардіоемболічний, лакунарний тощо. Головне — в основі лежить порушення крово­обігу в якійсь ділянці мозку через стеноз (звуження), спазм, оклю­зію (закупорку) артерії тромбом, атеросклеротичну бляшку, ембо­лу (повітря) тощо.

Спазм — це різке скорочення судини, що в принципі є природ­ною захисною реакцією організ­му. Наприклад, воно може стати­ся на висоті гіпертонічного кризу. Через це якась із ділянок мозку виявляється знекровленою, тобто припиняється харчування моз­кової тканини, і вона перестає функціонувати. Коли по великих судинах рухається тромб, людина нічого не відчуває, але в малень­кій судині у мозку він зупиняється, і далі частина мозкової тканини перебуватиме в стані ішемії та гі­поксії.

Гіпоксія — це зниження поста­чання киснем, кисневе голоду­вання.

Ішемія — процес порушення кровообігу, що призводить до по­рушення метаболізму в мозковій тканині, дефіциту глюкози та на­копиченню продуктів розпаду. Через це в подальшому відбува­ється низка різних патологічних реакцій і, головне, — загибель не­рвових клітин.

Причина інсульту може бути різною, але ззовні кінцевий ре­зультат буде однаковим — зни­ження кровообігу або відсутність кровообігу в якійсь ділянці мозку. Головне завдання лікаря — пра­вильне визначення характеру і виду інсульту, оскільки від цього залежить лікування (воно принци­пово відрізняється за різних видів інсульту), тактика ведення, про­гноз хвороби та профілактика по­дальших інсультів. Оскільки кожна ділянка мозку відповідає за пев­не функціональне навантаження, після інсульту функції постражда­лої ділянки мозку порушуються, і з’являється клінічна картина за­хворювання. Практично завжди за порушенням функцій лікар може визначити характер інсульту, яка артерія постраждала.

В Україні інсульт — поширене явище. Інсульт відносять до су­динних захворювань, а нині в світі лідирує судинна патологія, і серед нервових хвороб — вона найбільш поширена. Інсульт — це усклад­нення гіпертонічної хвороби і ате­росклерозу, який є найчастішою причиною інфарктів. Страждає вся судинна система, а усклад­нення можуть бути різними. Також додають своє і захворювання сер­ця, аритмія, підвищена або зни­жена здатність згущення крові, ревматизм, метаболічні порушен­ня (цукровий діабет) тощо.

Хто в групі ризику. Найчасті­ше інсульт виникає у літніх людей із підвищеним артеріальним тис­ком, високим рівнем холестери­ну і, відповідно, атеросклерозом. Вважається, що до групи ризику входять люди з метаболічним синдромом — це збільшення маси жиру (жирові відкладення в ділян­ці талії), а також пацієнти з підви­щеним рівнем цукру у крові. Крім того, до групи ризику потрапля­ють люди з цукровим діабетом. Слід зазначити, що за цукрового діабету метаболічний синдром проявляється практично завжди. До того ж він є додіабетичним станом, адже рівень цукру вже підвищений, але це не настільки високі показники, за яких призна­чають постійну терапію. Хвороби серця, підвищене згортання кро­ві, куріння, ожиріння, гіподина­мія, вживання деяких препаратів, наркотиків (кокаїн), зловживання алкоголем також є факторами ри­зику.

Чи можна розпізнати набли­ження інсульту за декілька днів або годин, аби йому запобігти? Передінсультний стан супрово­джується підвищеним артері­альним тиском, але це зовсім не обов’язково. Що стосується від­чуттів пацієнта, то він може відчу­ти головний біль, запаморочення, неадекватність, дезорієнтацію, асиметрію обличчя (частіше помі­чають родичі), «мурашки» по голо­ві, частині тіла (наприклад, правій руці чи нозі) або по одному боці тіла. Може з’явитися слабкість з одного боку тіла. Людина відчу­ває, що їй незручно, — вона кидає ложку, не може нести сумку в од­ній руці, чіпляється носком однієї ноги за поріг, може не помічати предметів бічним зором, можуть двоїтися предмети. Буває, що пацієнти забувають слова, в осно­вному іменники — це характерна ознака порушень функцій мозку, такий вид амнезії, коли людина знає, що це, приміром, «ручка», але згадати слово не може і ска­же, що це предмет, яким пишуть. Окрім того, може порушуватися артикуляція. Також це може бути оніміння навколо рота, порушен­ня ковтання, дряпання, затікання рідкої їжі в ніс, заплітання язика. Крім цього, симптомами можуть бути раптова слабкість, нудота, запаморочення. Якщо перед очи­ма літають мушки, відчувається оніміння з одного боку, перекіс обличчя, вестибулярні порушен­ня, нудота, блювання — все це ознаки передінсультного стану або початку інсульту. Але най­більш часті симптоми інсульту — параліч половини тіла і порушен­ня мови. Може бути лише один симптом, а можуть бути кілька в комплексі. Буває, що турбує щось одне, а завтра до нього доєдну­ється ще одна ознака. Сьогодні повзають мурахи з одного боку тіла, а завтра з’являється неспо­дівана слабкість у руці, усклад­нення мови. Трапляється навіть, що звужується поле зору, хворий натикається на предмети — це теж порушення функції мозку.

Коли з’являється будь-яка з перелічених скарг — це вже свід­чення порушення, тому бажано звернутися до лікаря. Чим раніше пацієнт звернеться по допомо­гу, тим більше шансів, що інсульт може і не розвинутися або, ска­жімо, результат буде з мінімаль­ними порушеннями. Трапляєть­ся, що на початку симптоматика слабка, пацієнт навіть звертався до лікаря, йому надали допомо­гу, але інсульт розвивається далі. Все залежить від артерії, яка страждає: чим вона більша, тим ширший інсульт. Тут важливо не втратити час.

Реабілітація після інсульту. Це одна з найдорожчих і трудо­містких медичних процедур. Саме тому у всьому світі борються з судинними захворюваннями і з їх ускладненнями — інсультами. Па­цієнти, які пережили інсульт, до­рого коштують суспільству. Крім того, для такої людини це дуже велика психологічна травма, часто вона стає інвалідом. Після серйозних інсультів пацієнт може стати лежачим, у нього може бути повністю паралізований правий чи лівий бік, порушується мова, функція тазових органів. Якщо паралізований правий бік, то до­дається ще й афазія — порушен­ня мови. Хворі розуміють вас, але не можуть нічого зрозумілого сказати. Таких людей потрібно як маленьких дітей заново вчити розмовляти — це трудомісткий процес із логопедом. Дуже до­бре, коли паралізований бік може відновитися, але бувають ситу­ації, коли параліч залишається. Якщо таким пацієнтам дозволяє загальне здоров’я, вони можуть самі себе обслуговувати. Їх мож­на навчити сідати, самостійно їсти і ходити, нехай навіть спо­чатку з ходунками. Щоправда, все це об'ємна колосальна праця з обох боків. Тим паче, що часто можлива післяінсультна депресія: пацієнти не вірять у свої сили, не вірять, що знову зможуть ходити, почуваються безпорадними, не хочуть бути тягарем. Це завжди погіршує ситуацію. Важко допо­могти людині, якщо вона не вірить у свої сили, нічого не хоче, важко створювати мотивацію.

Важливо відразу після інсульту проводити дихальну гімнастику, необхідно обробляти пролежні, щоб не було ран. Хворого потріб­но перевертати, стежити, щоб він вчасно ходив у туалет (часті за­крепи), щоб завжди була чистою білизна. Слід звернути увагу на важливість положення тіла в пе­ріод, коли людина лежить. Адже досить швидко виникають контрактури — коли м’яз не працює, він перероджується у сполучну тка­нину. Потрібно, щоб м’язи працю­вали і не забували свою функцію. Людині треба робити гімнастику, масаж, стежити за правильним положенням рук і ніг у ліжку. Під коліно треба підкладати валик, під стопи — упор, щоб вони були зігнутими, рука має перебувати у фізіологічному напівзігнутому положенні, у кисті рук покласти кульки, щоб пальчики були весь час напівзігнуті. Все це потрібно масажувати, щоб надходила кров, щоб м’язи відчували, що є рух в суглобах, інакше все «закосте­ніє». Крім цього, після паралічу у всіх суглобах буде виникати біль через розтягування суглобових сумок, тому паралізовану руку по­трібно обов’язково підв'язувати. Якщо за цим не стежити, з часом виникають сильні болі у плечі, руці. З перших днів важливо не пропустити застійну пневмонію, затримку сечі, висхідний пієло­нефрит, пролежні, закрепи. Це за­хворювання психологічно важко пережити не тільки пацієнтам, а й родичам. Але життя дорожче за все у будь-якому вигляді.

Сьогодні доведено, що рання реабілітація — масаж, лікувальна гімнастика, вставання, сидіння, ходіння дає найкращі результа­ти в прогнозі відновлення після інсульту. Родичам треба мотиву­вати людину жити далі. Від того, наскільки активними будуть рідні в плані підтримки у період реа­білітації, залежатиме, наскільки швидко буде йти відновлення. Наші нервові клітини влаштовані так, що здорові клітини поблизу загиблих беруть на себе їхні функ­ції, вони заново навчаються. До того ж робота здоровими кінців­ками стимулює відновлення хво­рого боку, адже в мозку працюють перехресні зв’язки. Від оптиміз­му, віри, наполегливості близь­ких залежить, наскільки швидко хворий навчиться вставати, сіда­ти, їсти (звичайно, якщо ситуація дозволяє, щоб пацієнт досяг та­ких результатів). Бувають важкі інсульти, коли домогтися цих ре­зультатів вкрай складно. Але від­новлювальні можливості кожного конкретного хворого ніколи не можна знати наперед. Тому треба боротися, незважаючи ні на що, до останнього.

Перша допомога у випадку інсульту. Ви можете відправити пацієнта до спеціалізованого ме­дичного закладу, де йому нада­дуть допомогу. За інсульту, який зачіпає стовбурові функції, може виникнути небезпечна ситуація — людина може почати задихатися або поперхнутися. Також може статися зупинка дихання, серце­биття або падіння артеріального тиску. На жаль, це може статися раптово. Потрібно стежити за людьми з підвищеним артеріаль­ним тиском та іншими факторами ризику, адже вони перші страж­дають від інсульту. Необхідно сте­жити й за людьми з миготливою аритмією, коли серце повноцінно не скорочується, а скорочується асинхронно, в передсердях фор­муються мікротромби. Щодо лю­дей із підвищеними факторами ризику інсульту родичі мають бути напоготові. Якщо вони бачать, що людина дезорієнтована, не зо­всім адекватна, у неї порушилася мова — її потрібно терміново про­консультувати у невропатолога.

Профілактика інсультів. Це профілактика всіх серцево-судин­них захворювань: контроль артері­ального тиску, зниження коагуля­ційної функції крові в літньому віці, зниження до адекватної віку норми маси тіла, низькохолестирино­ва дієта, повноцінне харчування, адже надмірна вага — фактор ри­зику. Потрібно правильно харчу­ватися, намагатися отримувати позитивні емоції, стежити за своїм здоров’ям. Фізична активність по­винна бути адекватна віку. Потріб­но багато ходити, робити гімнас­тику, не перегріватися на сонці і не забувати, що рух — це життя.

Підготував Юрій Червінський.