Селера — овоч з «негативною калорійністю»

Також його відварюють, запікають або обсмажують, додають у перші і другі страви або використовують як приправу. В будь-якому вигляді ця пахуча рослина корисна для організму. Існує навіть спеціальна дієта на основі селери.

Виділяють три основні види селери: листову, стеблову і кореневу. Всі вони мають практично одні і ті ж властивості, і всі придатні для дієтичного та здорового харчування.

Хімічний склад

Корисні властивості селери важко переоцінити, як і важко їх полічити, але базуються вони на унікальному складі цього овоча.

Селера багата на вітаміни груп В, А, Е, С, К, мінеральні солі натрію, калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза і йоду, кислоти фолієву, аскорбінову, щавлеву, хлорогенову, білок і ефірні олії.

Корисні та лікувальні властивості

Селеру здавна використо­вували як лікарську рослину. За регулярного вживання цей овоч справляє загальнозміцнювальну, очищувальну і омолоджувальну дії на організм.

Наші предки, розводячи сік се­лери водою або оцтом, застосо­вували його як протиблювотний засіб. У працях Авіценни зазначе­но, що для шлунка саме селера є найбільш корисним овочем, який допомагає роботі товстого ки­шечнику, нирок, сечового міхура.

Розпарені коренеплоди селе­ри прикладали до обморожених ділянок, а олією — лікували шлун­кові хвороби.

Корінь селери має комплек­сний вплив на травну систему. Ко­ренеплоди і зелень селери входять до складу лікувально-дієтичного харчування у випадках виразкової хвороби шлунка, гастритів і хроніч­них колітів. Стимулює вироблен­ня шлункового соку і запобігає гнильним процесам в кишечнику. А ефірна олія з селери активізує секрецію шлункового соку.

Селеру включають в раціон хворих на цукровий діабет, а її здатність поліпшувати водно-со­льовий обмін також особливо важлива для людей старшого віку.

Селера сприяє посиленню ді­урезу і виведенню шлаків, вона корисна за надмірного збудження і втомлюваності.

Селеру і страви з неї рекомен­дують у випадках гіпертонії, за­хворювань нирок і сечостатевої системи, ревматизму, надмірної ваги й ожиріння. Вона позитивно діє на нервову систему, сприяє зміцненню імунної системи і за­побігає виникненню інфекційних захворювань.

Сік селери нормалізує обмін речовин, має сечогінну, проносну і загальнозміцнювальну дії.

Селера сприяє легшому засво­єнню білків, тому її рекомендують додавати до м’ясних страв.

Корінь селери вважається аф­родизіаком, тому страви з нього рекомендують як засіб для поси­лення потенції.

Завдяки низькому вмісту фені­лаланіну, селеру призначають ді­тям, які хворіють на фенілкетону­рію, його також додають в раціон харчування дітей для профілакти­ки гіповітамінозів.

На думку дієтологів, селера сприяє схудненню завдяки своїй низькокалорійності та здатнос­ті нормалізувати обмін речовин. Вона дає організму енергію, хоча калорійність її - лише 18 Ккал у 100 г продукту. Тому її можна назвати овочем з «негативною калорійністю», оскільки на його засвоєння витрачається більше калорій, ніж надходить в організм.

Настій листя селери застосо­вується для виведення токсинів і шлаків.

Відвар з її коренів корисний за розумової перевтоми.

Настій коренів селери вико­ристовується при гастриті, блю­воті, виразці шлунка і дванадця­типалої кишки, особливо тих, що супроводжуються запорами.

Відваром трави селери лікують запальні захворювання нирок, простатит.

Відвар висушеної трави або насіння селери показаний у ліку­ванні і профілактиці сечокам’яної хвороби.

Відвар коренів селери вико­ристовується в комплексному лі­куванні проблем зі статевими ор­ганами — завдяки його здатності підвищувати кровопостачання.

А відвар насіння застосовують при болісних менструаціях.

Від алергічних дерматитів і кропив’янки допомагає сік селе­ри, яким обробляються уражені ділянки шкіри.

Протипоказання щодо вживання селери

Селера класифікується як від­носно безпечна рослина, спожи­вати яку потрібно не дуже трива­лий час і у відповідній кількості.

Сама селера, а також препа­рати на її основі протипоказані під час вагітності - після шосто­го місяця, і матерям, які годують грудьми, та хворим на тромбоф­лебіт і варикоз.

Підготувала Галина Вербицька.