«Дитині з температурою лікар порадив дати панадол і… кока-колу»

За даними ООН, з початку повномасштабної війни з України виїхало й отримало тимчасовий прихисток у різних європейських країнах понад 4,4 мільйона осіб. Програма захисту українських біженців передбачає не лише вільний доступ до освіти та місцевого ринку праці, а й безплатну медичну допомогу — нарівні з громадянами цих країн. Утім, українці не задоволені доступом до медичних послуг, які надають тамтешні лікарі, й через те доходять висновку, що «в Україні медицина краща». На Заході потрапити на прийом до лікаря-вузького спеціаліста — ще той квест, а лікарі «первинки» відмовляються призначати звичне для наших пацієнтів лікування…

Професорка Київської школи економіки Ганна Вахітова, яка через бойові дії у столиці виїхала до Данії, пояснює: українці, які втікають від війни за кордон, — це переважно представники середнього класу, адже щоб виїхати, треба мати і певні фінансові заощадження, і дуже часто контакти. Більшість з цих людей до 24 лютого жили у великих містах: Києві, Харкові, Вінниці, Дніпрі, мали доступ до медичних послуг високої якості й вибудоване коло «своїх» лікарів. А тут потрапили в загальну систему, яку не до кінця розуміють і в якій не мають контактів.

Власним досвідом й спостереженнями дослідниця поділилася під час дискусії на тему «Чи справді українська медицина краща, ніж у ЄС?», яку організував Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна.

Українці люблять лікувати все підряд

«Проблема не у мовному бар'єрі, адже більшість данців вільно розмовляє англійською. Проблема в тому, що ти не знаєш, як тут усе працює. Це створює стресовий досвід, а люди, які втікали від війни, і так перебувають у стресі. Звикли в Україні наполегливо обстоювати свої права, але в Данії це не працює. Понад те: такий підхід сприймається як агресивний, і через це місцеві менш охоче йдуть назустріч українцям та рідше роблять для них винятки, про які вони просять (бо дуже часто це винятки)», — каже Ганна Вахітова.

«Наші люди люблять лікувати все підряд: приймати антибіотики „при соплях“, після кожного пчиху бігти до педіатра, — веде далі професорка. — У мене, наприклад, був досвід, коли мій син заразився вітрянкою. У школі нас попросили побути вдома 4−5 днів, поки в нього підсохнуть висипання, після чого, сказали, можна буде прийти на заняття. Така відповідь мене здивувала, тож я вирішила перепитати: „А може, нам треба до лікаря?“. „Це ж звичайна вітрянка, — заспокоїли в закладі освіти. — Немає сенсу витрачати час лікаря, адже в нього можуть бути пацієнти з більш серйозними проблемами“. Для мене це був шок, хоча ми з чоловіком своїх дітей ніколи не заліковували і дуже рідко зверталися до лікарів з простими проблемами».

За її словами, доступ до лікарів в Україні вирішується за рахунок приватної медицини: «Ти можеш зі сьогодні на завтра записатися на прийом до гінеколога чи стоматолога, але це тільки тому, що звертаєшся в приватну клініку і платиш за це, а не тому, що ти туди потрапляєш через державну систему. У Данії так теж можна. Будь ласка, ти можеш отримати доступ до лікаря-вузького спеціаліста — зі сьогодні на завтра. Треба тільки піти в приватну клініку і заплатити за прийом, чим данці не надто активно користуються, адже в цій країні функціонує дуже хороша розгалужена державна система охорони здоров’я. Але 800 чи навіть 1500 гривень, які ти платиш в Україні тільки за те, щоб зайти в кабінет до лікаря, — це чималі гроші і, як наслідок, у багатьох людей украй утруднений доступ до медичних послуг. Егоїстичне сприйняття: „Я маю гроші, і тому хочу обійти систему, і в Україні я це можу зробити, тому українська система мені підходить більше“, конфліктує з тим, як вибудувана система в Європі. Там правила однакові для всіх».

В Європі у «круту» клініку можна потрапити просто з вулиці

Дослідниця наводить приклад з життя своєї знайомої: «Це жінка досить поважного віку, зі серйозними хронічними захворюваннями. Час від часу її стан загострюється, і тоді їй потрібна дуже серйозна медична допомога. І от, виїхавши з-під Києва з катетерами, вона потрапляє в Німеччину. Їй погано, але вона розуміє, що з нею відбувається. Тому заходить зі своєю німецькою медичною страховкою у першу-ліпшу клініку. Пацієнтку з України там прийняли, з’ясували, що з нею, і того ж дня прооперували. Згодом виявилося, що це клініка „Шаріте“, де люблять лікуватися наші VIPи, що це не якась закрита клініка для депутатів, а звичайна, хоч і дуже хороша берлінська клініка, куди можна ось так потрапити з вулиці. У цієї жінки справді була потреба, щоб її прооперували і зробили це швидко. Але вона — пересічна людина без якихось зв’язків. Якщо ви — багата людина або представник середнього класу, ця доступність для всіх, не тільки для вибраних, може входити у конфлікт з вашими можливостями в Україні, де ви з легкістю обходили систему».

Різниця між європейськими й українськими пацієнтами

За спостереженнями Ганни Вахітової, європейці більше довіряють своїм лікарям, бо знають, що ті працюють якісно. Знають, що коли у них виникне серйозна проблема, їх будуть лікувати, і це буде безплатно. Не залізуть у борги. «Українцям, на відміну від європейців, завжди потрібна „друга думка“. Вони все перевіряють. Не довіряють призначенням, які зробив лікар. Європейців це дивує, — каже професорка. — Вони розуміють, що лікар робить для них максимум, що може зробити. Не намагається „впарити“ довгий список „фуфломіцинів“ чи розкрутити на купівлю ліків у певній аптеці. На мою думку, це більш ефективна і більш справедлива система. Чимало критичних коментарів, які я чую від наших переселенців, пов’язані з тим, що багато порад від європейських лікарів звучать для українців дивно. Приміром, „якщо в дитини температура +38°С, дайте їй панадол і… кока-колу“. Для наших це як червона ганчірка перед биком. Якщо лікар таке радить, значить, він некваліфікований. Але що таке кока-кола? Це той таки кофеїн, який міститься в усіх таблетках, що збивають температуру. Єдина різниця, що він продається не в таблетках в аптеці, а у пляшці у магазині».

Якщо проблема серйозна, людину полікують так швидко, як тільки можна

«У випадках серйозних захворювань рівень європейської медицини — це космос. Мені в один день і в одній будівлі зробили УЗД, МРТ, рентген та аналіз крові, — розповідає спікерка заходу. — Операцію призначили через два тижні, бо розуміли, що я за ці два тижні не помру, і виконали хірургічне втручання якісно. Мене підкупила велика повага до пацієнта як до людини, а не як до тіла з діагнозом. Вам не просто все розкажуть і видадуть брошурки. Лікар у Данії розповість про варіанти доказового лікування: можна зробити так, а можна — так або так. А от остаточний вибір — за пацієнтом».