Після 40 років треба проходити мамографію

Незважаючи на важкий стан війни, рак не припиняє своїх «нападів» на людей. Тому їм доводиться боротись із цією недугою, а медикам – проводити лікування і реабілітацію.

Одним із таких лікарів є керівник Центру мамології Лікарні Ізраїльської Онкології LISOD, хірург-онколог та мамолог із лікарським стажем понад 20 років Андрій Жигулін. Працював в Ізраїлі, вчився в Мілані, Парижі, Відні та Великій Британії. Член Європейського товариства хірургічної онкології.

Онколог, хірург, один з про­відних спеціалістів в Украї­ні в галузі діагностики та лікування захворювань молочних залоз, вважає, що якість життя пацієнток після лікування і в про­цесі лікування раку молочної за­лози мусить бути на найвищому рівні. Андрій Жигулін проводить реконструкцію грудей як із за­стосуванням імплантів, так і з використанням власної жиро­вої тканини пацієнтки. Для нього важливий естетичний результат, бо це вкрай важливо для наших жінок.

Андрій Валентинович тимча­сово перебував у Львові, і коле­ги з Першого територіального медичного об’єднання люб’язно запропонували йому співпрацю. Лікар мав чудову можливість по­ділитись своїм досвідом і знання­ми і допомогти пацієнтам у Льво­ві. Він розповів про лікування захворювань молочних залоз та їхню реконструкцію, а також про різновиди пластики грудей, пе­реваги та недоліки використання імплантів.

– Насамперед, Андрію Ва­лентиновичу, розкажіть про основну сферу ваших медич­них інтересів.

– Це онкопластична і рекон­структивна хірургія раку молоч­ної залози. Тобто я хірург-мамо­лог, і основним своїм завданням бачу виконувати хірургічні втру­чання за раку молочної залози таким чином, щоб молочні залози принаймні не змінювались, а за можливості – виглядали краще, ніж до операції. І це дуже важли­во в плані реабілітації, відновлен­ня нормального життя для наших пацієнток.

Завдяки долі, я отримав мож­ливість вчитися і підвищувати кваліфікацію в багатьох центрах. І на основі нашого центру в лікар­ні LISOD ми організували багато професійних освітніх програм для колег. І з гордістю хочу ска­зати, що Центр мамології LISOD, організований, серед усього, і за мого керівництва, став єдиним поки що в Східній Європі цен­тром, який увійшов до офіційної програми європейської підготов­ки хірургів BRESO.

– Молоді жінки після на­родження дитини часто тур­буються, що деформувалися груди. Вони запитують, що краще робити – підтяжку чи імпланти?

– Це все залежить від конкрет­них обставин: від розміру молоч­них залоз, від так званого ступе­ня птозу, тобто ступеня опущення молочних залоз, від якості шкіри, від кількості тканини тощо.

Тому, як правило, хірург може запропонувати пацієнтці кілька варіантів хірургічних втручань залежно від того, яким бачить пацієнтка результат, що би вона хотіла отримати, ну і, звісно, від технічних можливостей хірурга. Проте остаточно відповісти на це запитання можна тільки після клінічного огляду пацієнтки. Отож слід записатися до лікаря, про­консультуватись, і тоді вже вирі­шувати.

– Чи є обмеження за віком для пластики грудей?

– Ні, не існує такого обмежен­ня. Це все залежить від бажання пацієнтки, конкретної технічної ситуації, пов’язаної з анатомією та особливостями конкретної пацієнтки, а також супутньої па­тології. Тобто наскільки пацієнтка безпечно може перенести таку операцію і яка можлива ймовір­ність ускладнень, пов’язаних із таким хірургічним втручанням.

– Як правильно самій обсте­жувати груди?

– Існують певні правила само­обстеження. Жінка має оглядати себе в дзеркалі. Для цього їй слід стати перед дзеркалом, спочатку з опущеними руками за спиною, потім підняти руки над головою і подивитися, наскільки симетрич­но рухаються молочні залози за такої зміни положення тіла. Далі треба прощупувати себе посту­пово, починаючи від верхньої зовнішньої частини молочної за­лози, концентричними рухами, спіралеподібними, м’яко прома­цуючи тканину молочних залоз. Якщо виявиться якесь ущільнен­ня чи якась ґулька, то це привід якомога швидше звернутись до лікаря і розібратись, що ж то за ґулька.

Проте хочу звернути увагу на те, що самообстеження не є ефективним методом виявлен­ня злоякісних пухлин молочної залози. І лише інструментальне обстеження, тобто УЗД і мамо­графія, дають змогу ефективно виявити пухлину на ранній стадії.

Хочу нагадати просте прави­ло так званого скринінгу, тобто обстеження тих пацієнток, які не мають скарг. У цьому випадку жінка, яка прекрасно почувається і її нічого не турбує, однак вона думає про своє здоров’я і свідо­мо ставиться до свого життя, у віці після 40 років повинна при­наймні один раз на два роки про­ходити скринінгове, тобто пла­нове мамографічне обстеження. Це те, що дає змогу виявити рак молочної залози на ранній стадії, набагато швидше, ефективніше, безпечніше і дешевше вилікува­ти його і досягти максимального успіху.

– Скажіть, будь ласка, які обстеження потрібно здійсню­вати жінкам до 40 років та як часто, щоб запобігти чи вчасно виявити захворювання молоч­ної залози?

– Якщо немає скарг і сімейної онкологічної історії, тобто ніхто в сім’ї не хворів на рак молочної залози чи якісь інші серйозні он­кологічні хвороби, то до 40 років треба проходити тільки планове обстеження в рамках загального клінічного огляду.

Як правило, його проводять лікарі загальної практики або гінекологи. Жінки мусять пере­бувати під наглядом гінеколога або лікаря загальної практики, який під час кожного загального обстеження зобов’язаний прово­дити клінічне обстеження грудей і питати у вас, чи є якісь скарги.

Клінічне обстеження – це огляд і пальпація (промацуван­ня). Якщо виникають якісь скар­ги, якісь знахідки, тоді пацієнтку скеровують на інструментальне обстеження.

Також рекомендують у віці від 35 до 40 років один раз про­йти мамографію або УЗД. В чому різниця? УЗД дає можливість до­слідити молочні залози в будь-якому статусі. А от мамографія не завжди бачить те, що відбува­ється в молочних залозах. Тобто чим молодша жінка, чим щільні­ша і молодша сама тканина мо­лочної залози, тим менше вона проникна для рентгенівських променів і тим менш інформа­тивною буде мамографія. Тому для того, щоб проходити мамо­графію в молодому віці, спочат­ку радіолог має оцінити статус молочної залози і визначити той варіант обстеження, який буде оптимальним у кожній конкрет­ній ситуації.

Але якщо підсумувати, то до 35 років, якщо немає скарг, слід проходити регулярне клінічне обстеження у лікаря загальної практики, тобто сімейного ліка­ря, і гінеколога. Від 35 років до 40 бажано зробити один раз УЗД і мамографію. Після 40 років треба проходити мамографію. Існують різні міжнародні рекомендації, але це треба робити не рідше, ніж раз на 2 роки, до 60 років.

Комп’ютерна томографія не є методом обстеження молоч­ної залози, і на основі даних КТ не можна вирішувати про об’єм втручання на молочній залозі.

Лікування потребують тільки ті ситуації, коли ми маємо кон­кретну або морфологічну, або функціональну проблему. Що я маю на увазі? Якщо у пацієнтки є якісь зміни в молочній залозі, і у неї є скарги, тобто, наприклад, значні болі перед місячними, на­брякання, що створює серйоз­ний дискомфорт для пацієнтки з боку молочних залоз, тоді треба визначатись і, скажімо так, якось пробувати впливати на ці скарги, якось компенсувати їх. А якщо виявлені якісь морфологічні зна­чні зміни, велика фіброаденома або велика кіста, яка заважає па­цієнтці, тоді проводять лікувальні маніпуляції.

– Часто жінки пережива­ють, якщо у їхньої матері був рак грудей, то і в них також він буде. Які обстеження потрібно пройти?

– Важливо, в якому віці захво­ріла мама і який саме тип раку був. Якщо мама захворіла у віці до 45 років, то це може свідчити про наявність генетичних про­блем, які можуть спричиняти рак. Або якщо у мами мала місце так звана тринегативна пухлина.

Два фактори – розвиток раку до віку 45 років і тринегативний статус пухлини – це є фактори ризику так званого «генетично детермінованого раку».

Це може бути пов’язано з на­явністю мутацій у певних генах. Зараз є можливість пройти якіс­не надійне обстеження на вияв­лення таких мутацій. Тому треба просто оцінити фактори ризику. Знову ж таки, лікар, який лікував маму, зобов’язаний знати всі ці правила – коли, що, як треба об­стежувати, які тести проводити, які є ризики тощо, і кому й які об­стеження в сім’ї мають бути про­ведені.

Тому раджу звернутися до лі­каря-онколога, і лише з’ясувавши всі нюанси, вирішувати, яким має бути оптимальне обстеження.

Підготувала Ірина-Марія Лис.