Ситуації, в яких наші буденні слова змушують інших почуватися гірше

Подивимось, як це відбувається, на прикладах

Фото умовне з сайту pexels
Фото умовне з сайту pexels

Для нас звично, що можна поскаржитись друзям на застуду чи взяти лікарняний через харчове отруєння. Але пояснити негаразди із психічним здоров’ям і потурбуватися про себе належним чином буває набагато складніше. Або навіть соромно. Через це життя людини значно ускладнюється, а видужання затягується.

Часто так трапляється через наші слова та дії у певних ситуаціях, на які ми можемо не надто звернути увагу. Подивимось, як це відбувається, на прикладах.

Ситуація перша: навішування ярликів

Дві подруги зустрілися після роботи. Одна з них емоційно роз­повідає про те, як минув день: “Директорка знову кричала і сварилась, я просто вже не можу з нею спілкуватися. В неї точно якісь психічні проблеми”. Тут ідеться про те, що керівниця на­шої героїні поводилася агресив­но. У них стався конфлікт, вони не змогли знайти спільну мову, або ж дівчині просто не подобається директорка. Проте не варто відразу робити висновки про її психічне здоров’я.

Уявімо, що інша дівчина, яка почула такий коментар від сво­єї подруги, сама переживати­ме певні труднощі з психічним здоров’ям. Їй буде набагато складніше поділитися з подру­гою й попросити підтримки. Адже вона вже почула, що подруга має упередження: люди із проблема­ми психічного здоров’я – агре­сивні, з ними неможливо спілку­ватися. Насправді ж люди дуже часто проживають складнощі із психічним здоров’ям всередині. І ми можемо не помітити цього з поведінки людини, вона просто почуватиметься погано.

Ситуація друга: твоя проблема несправжня

Двоє колег зустрілися на кухні, і один каже іншому, що змушений був взяти лікарняний через клініч­ну депресію. Колега відповідає: “Ой, а так можна? У мене теж минулого тижня такий депресняк був, зовсім не хотілося йти на ро­боту – погода відстій, ще й клі­єнти дратують. Треба було і собі лікарняний взяти!”.

Багато людей використовують слово «депресія» як синонім по­ганого настрою і не сприймають серйозно, коли мова справді про хворобу. У цьому випадку хлопець прирівняв клінічне захворювання колеги, через яке той потребував лікування, зі своїм небажанням не йти на роботу через погану по­году. І показав, що ставиться до його досвіду несерйозно. Та ще й натякнув, що той зловживає лікар­няним, щоб не робити неприємну роботу. Часто таке ставлення стає причиною дискримінації людини на роботі: коли інформація про проблеми з психічним здоров’ям трактується керівником чи коле­гами як ознака непрофесійності.

Однак депресія не залежить від зовнішніх умов: людина не може просто почекати, поки вийде со­нечко. Це внутрішній стан, і часом дуже важкий – із яким вона не може впоратись самостійно. Так само, як без лікування не впора­ється з пневмонією чи виразкою шлунка. Тому доречніше з боку товариша було б поцікавитися, чи його колега зараз почувається вже достатньо добре, і виявити співчуття. Так само некоректно буде порадити людині, яка має розлад психічного здоров’я, про­сто зібратися, відволіктися або змінити своє ставлення до обста­вин. Адже в цьому випадку люди­на не вирішує, як їй почуватися.

Ситуація третя: у всіх все так само, як у мене

Дві молоді мами розмовляють на дитячому майданчику. Одна розповідає, що вже кілька міся­ців лікується від післяпологової депресії і досі повністю не почу­вається добре. Інша відповідає: “Ой, а я коли народила – в мене не було часу на жодні депресії! Ти просто звикла жити для себе, а треба думати більше про дитину Материнство – це радість!”.

Те, що у вас з іншою людиною є схожий досвід, не означає, що ви будете почуватися однаково. Є багато факторів, які впливають на наше психічне здоров’я і те, як ми будемо проживати одну й ту ж ситуацію. Нам може здаватися, що таким чином ми допомагаємо людині – допомагаємо побачити позитивний бік ситуації. Проте насправді такі слова не сприйма­ються як підтримка, а лише як по­вчання чи звинувачення самої лю­дини у її проблемах зі здоров’ям. У цій ситуації молода мама могла очікувати підтримки від жінки, що перебуває у схожих обставинах. Доречно було б сказати щось на зразок: «З малюком справді буває непросто, але я бачу, як ти добре справляєшся. Мені дуже шкода, що ти почуваєшся погано, адже ти хороша мама. Сподіваюсь, ти скоро з цим упораєшся, зможеш насолоджуватись материнством».

Не ігноруй прохання близь­кої людини, друга чи знайомого про допомогу, коли він чи вона у пригніченому стані. Часто ми не сприймаємо таке прохання, бо думаємо, що людина просто прагне привернути до себе ува­гу. Тим самим ми применшуємо значущість почуттів іншої людини і погіршуємо її самопочуття. Ду­майте про те, що прохання про допомогу – це вияв сили і реаль­ний сигнал про те, що людині по­трібно підтримка.

Ситуація четверта: хочу знати всі деталі

Ваш колега не може взяти участі у корпоративній події, тому що потрапив у лікарню з нервовим зривом. Інша колега коментує: “Ой, так дивно, ніколи не подума­ла б, що він сильно нервував. Я навіть у нього запитувала, як йому вдається бути таким спокійним. Та й він завжди казав, що в нього все нормально. Міг би й поділити­ся, хіба ми б не зрозуміли?”.

У цій ситуації жінку обурило те, що колега не поділився з нею тим станом, який переживає. Од­нак важливо приймати та визна­вати право людини не ділитися з вами своїми переживаннями. Не змушуйте людину відкритися вам. Якщо справді хочете допомогти – будьте терплячі і зачекайте, поки людина буде готова вам відкрити­ся. Коли відкриється – спробуйте вислухати її без осуду та виявити підтримку. Якщо ви не знаєте, як правильно реагувати, вислухайте людину і запитайте, чим ви може­те їй допомогти.

Чому це важливо для нас усіх

Кожен і кожна з нас може сти­катися із проблемами з психічним здоров’ям. Тому всі ми зацікавле­ні у тому, щоби тема психічного здоров’я не була табуйована. І, говорячи про свої труднощі, лю­дина могла отримати підтримку і розуміння. Через брак відкритого спілкування про психічне здоров’я в Україні люди часто розуміють проблеми з ним лише як тяжкі розлади і хвороби. Тому ми може­мо свідомо чи несвідомо уперед­жено ставитися до людей, котрі почуваються недобре. І таким чином підштовхувати їх почувати­ся ще гірше, не визнаючи їхнього права на погане самопочуття. Ми можемо ставитися упередже­но і до самих себе та діяти щодо себе так само, як в описаних си­туаціях люди діяли щодо інших. А саме: знецінювати власні почуття. Списувати симптоми розладів та поганий настрій, звинувачувати себе у власному самопочутті і тим самим робити його ще гіршим.

Нінель Кузнецька.

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень