Ситуації, в яких наші буденні слова змушують інших почуватися гірше
Подивимось, як це відбувається, на прикладах
Для нас звично, що можна поскаржитись друзям на застуду чи взяти лікарняний через харчове отруєння. Але пояснити негаразди із психічним здоров’ям і потурбуватися про себе належним чином буває набагато складніше. Або навіть соромно. Через це життя людини значно ускладнюється, а видужання затягується.
Часто так трапляється через наші слова та дії у певних ситуаціях, на які ми можемо не надто звернути увагу. Подивимось, як це відбувається, на прикладах.
Ситуація перша: навішування ярликів
Дві подруги зустрілися після роботи. Одна з них емоційно розповідає про те, як минув день: “Директорка знову кричала і сварилась, я просто вже не можу з нею спілкуватися. В неї точно якісь психічні проблеми”. Тут ідеться про те, що керівниця нашої героїні поводилася агресивно. У них стався конфлікт, вони не змогли знайти спільну мову, або ж дівчині просто не подобається директорка. Проте не варто відразу робити висновки про її психічне здоров’я.
Уявімо, що інша дівчина, яка почула такий коментар від своєї подруги, сама переживатиме певні труднощі з психічним здоров’ям. Їй буде набагато складніше поділитися з подругою й попросити підтримки. Адже вона вже почула, що подруга має упередження: люди із проблемами психічного здоров’я – агресивні, з ними неможливо спілкуватися. Насправді ж люди дуже часто проживають складнощі із психічним здоров’ям всередині. І ми можемо не помітити цього з поведінки людини, вона просто почуватиметься погано.
Ситуація друга: твоя проблема несправжня
Двоє колег зустрілися на кухні, і один каже іншому, що змушений був взяти лікарняний через клінічну депресію. Колега відповідає: “Ой, а так можна? У мене теж минулого тижня такий депресняк був, зовсім не хотілося йти на роботу – погода відстій, ще й клієнти дратують. Треба було і собі лікарняний взяти!”.
Багато людей використовують слово «депресія» як синонім поганого настрою і не сприймають серйозно, коли мова справді про хворобу. У цьому випадку хлопець прирівняв клінічне захворювання колеги, через яке той потребував лікування, зі своїм небажанням не йти на роботу через погану погоду. І показав, що ставиться до його досвіду несерйозно. Та ще й натякнув, що той зловживає лікарняним, щоб не робити неприємну роботу. Часто таке ставлення стає причиною дискримінації людини на роботі: коли інформація про проблеми з психічним здоров’ям трактується керівником чи колегами як ознака непрофесійності.
Однак депресія не залежить від зовнішніх умов: людина не може просто почекати, поки вийде сонечко. Це внутрішній стан, і часом дуже важкий – із яким вона не може впоратись самостійно. Так само, як без лікування не впорається з пневмонією чи виразкою шлунка. Тому доречніше з боку товариша було б поцікавитися, чи його колега зараз почувається вже достатньо добре, і виявити співчуття. Так само некоректно буде порадити людині, яка має розлад психічного здоров’я, просто зібратися, відволіктися або змінити своє ставлення до обставин. Адже в цьому випадку людина не вирішує, як їй почуватися.
Ситуація третя: у всіх все так само, як у мене
Дві молоді мами розмовляють на дитячому майданчику. Одна розповідає, що вже кілька місяців лікується від післяпологової депресії і досі повністю не почувається добре. Інша відповідає: “Ой, а я коли народила – в мене не було часу на жодні депресії! Ти просто звикла жити для себе, а треба думати більше про дитину Материнство – це радість!”.
Те, що у вас з іншою людиною є схожий досвід, не означає, що ви будете почуватися однаково. Є багато факторів, які впливають на наше психічне здоров’я і те, як ми будемо проживати одну й ту ж ситуацію. Нам може здаватися, що таким чином ми допомагаємо людині – допомагаємо побачити позитивний бік ситуації. Проте насправді такі слова не сприймаються як підтримка, а лише як повчання чи звинувачення самої людини у її проблемах зі здоров’ям. У цій ситуації молода мама могла очікувати підтримки від жінки, що перебуває у схожих обставинах. Доречно було б сказати щось на зразок: «З малюком справді буває непросто, але я бачу, як ти добре справляєшся. Мені дуже шкода, що ти почуваєшся погано, адже ти хороша мама. Сподіваюсь, ти скоро з цим упораєшся, зможеш насолоджуватись материнством».
Не ігноруй прохання близької людини, друга чи знайомого про допомогу, коли він чи вона у пригніченому стані. Часто ми не сприймаємо таке прохання, бо думаємо, що людина просто прагне привернути до себе увагу. Тим самим ми применшуємо значущість почуттів іншої людини і погіршуємо її самопочуття. Думайте про те, що прохання про допомогу – це вияв сили і реальний сигнал про те, що людині потрібно підтримка.
Ситуація четверта: хочу знати всі деталі
Ваш колега не може взяти участі у корпоративній події, тому що потрапив у лікарню з нервовим зривом. Інша колега коментує: “Ой, так дивно, ніколи не подумала б, що він сильно нервував. Я навіть у нього запитувала, як йому вдається бути таким спокійним. Та й він завжди казав, що в нього все нормально. Міг би й поділитися, хіба ми б не зрозуміли?”.
У цій ситуації жінку обурило те, що колега не поділився з нею тим станом, який переживає. Однак важливо приймати та визнавати право людини не ділитися з вами своїми переживаннями. Не змушуйте людину відкритися вам. Якщо справді хочете допомогти – будьте терплячі і зачекайте, поки людина буде готова вам відкритися. Коли відкриється – спробуйте вислухати її без осуду та виявити підтримку. Якщо ви не знаєте, як правильно реагувати, вислухайте людину і запитайте, чим ви можете їй допомогти.
Чому це важливо для нас усіх
Кожен і кожна з нас може стикатися із проблемами з психічним здоров’ям. Тому всі ми зацікавлені у тому, щоби тема психічного здоров’я не була табуйована. І, говорячи про свої труднощі, людина могла отримати підтримку і розуміння. Через брак відкритого спілкування про психічне здоров’я в Україні люди часто розуміють проблеми з ним лише як тяжкі розлади і хвороби. Тому ми можемо свідомо чи несвідомо упереджено ставитися до людей, котрі почуваються недобре. І таким чином підштовхувати їх почуватися ще гірше, не визнаючи їхнього права на погане самопочуття. Ми можемо ставитися упереджено і до самих себе та діяти щодо себе так само, як в описаних ситуаціях люди діяли щодо інших. А саме: знецінювати власні почуття. Списувати симптоми розладів та поганий настрій, звинувачувати себе у власному самопочутті і тим самим робити його ще гіршим.
Нінель Кузнецька.