Як розпізнати хімічну атаку

Є декілька критеріїв, за якими можна розпізнати хі­мічну атаку

Сигнал хімічної атаки

Він дуже схожий на сигнал повітряної тривоги, але це один короткий і один довгий гудок. Будуть спо­віщення по телебаченню, радіо, іншими каналами, що відбулася хімічна атака.

Кожній хімічній атаці переду­ватиме обстріл. Снаряди, які ви­бухатимуть, не будуть спричиняти якихось серйозних руйнувань. Це будуть глухі вибухи снарядів, тому що їхня головна мета не знищи­ти будівлю, людей, а розбризкати отруйну речовину.

Масова швидка загибель дріб­них тварин (птахів, комах). Ці тва­рини мають дуже малу масу тіла і першими дуже швидко гинуть.

Масовий вияв симптомів ура­ження фосфоро-органічними, тоб­то нервово-паралітичними речо­винами. По-перше, це міоз, коли у людей спостерігається значне звуження зіниць. Це є основним першим симптомом ураження фосфоро-органічними речовина­ми. По-друге, це посмикування м’язів. Там, куди потрапили навіть найдрібніші, мікроскопічні кра­пельки отруйної речовини, буде сіпатися м’яз на відкритих ділянках тіла. За легкого ураження можуть бути слабкість, нудота, блювота, сльозотеча, слинотеча та рясне потовиділення. Якщо ураження сильне, то це втрата свідомості, судоми, конвульсії, параліч і, влас­не, смерть.

Якщо людина потрапила без за­собів захисту під ураження, то жод­них шансів немає, тому що смерть настає буквально за кілька хвилин. Людина втрачає свідомість менше ніж за хвилину. Тут вдіяти нічого не вдасться.

Проте у хімічної зброї є так звані зони ураження. Чим далі від епі­центру, тим меншої концентрації будуть отруйні речовини і тим біль­ше у людини шансів вижити.

У людини буде більше шансів вижити, чим коротший час вона контактує з отруйними речовина­ми.

Як захиститися від дії отруй­них речовин?

Якщо є протигаз, це додасть дуже багато балів до виживання. Втім, у будь-якому разі, якщо за­став сигнал тривоги про хімічну атаку у місті, то насамперед треба знайти укриття. В ідеалі – це спеціалізоване бомбосховище, яке має системи фільтрації, або стан­ція метро, адже вони непогано ізольовані від зовнішнього серед­овища.

Якщо такого немає, то досить ефективним сховищем може ста­ти квартира. Особливо, якщо вона оснащена металопластиковими ві­кнами. Причому, чим вищий поверх, тим краще. Нервово-паралітичні речовини важчі за повітря, тобто розповсюджуватимуться біля землі. Коли ви перебуваєте у квартирі, то її треба максимально герметизувати – закрити щільно вікна, двері, за­клеїти всі шпарини, закрити венти­ляційні отвори, щоб максимально знизити циркуляцію повітря. Звісно, не використовувати жодних конди­ціонерів.

Якщо хімічна тривога чи атака застала на вулиці, то одяг може бути заражений мікроскопічними краплями цієї речовини. Повер­нувшись з вулиці, цей одяг треба залишити за межами квартири, подалі від входу. Ті ділянки тіла, які контактували з довкіллям, треба ретельно вимити з милом у великій кількості води.

Якщо атака застала на відкри­тій місцевості, то будь-яке при­міщення все одно буде кращим захистом, ніж відкрита місцевість. Під час вибуху таких боєприпасів утворюється аерозоль, і він поши­рюватиметься повітрям як мікро­туман.

Якщо ви в автомобілі, то можна просто щільно закрити вікна, звіс­но, не користуватися жодним кон­диціонером намагатися якомога швидше покинути зону ураження.

Нервово-паралітичні речовини можуть вражати як через контакт зі шкірою, так і вдихання випарів цих речовин. Респіратори і мар­леві пов’язки ніяк не захищають. Марлева пов’язка з розчином соди теоретично додасть якогось захисту.

Це легкі речовини. Вони мо­жуть досить швидко випаруватися, якщо дуже спекотно, але в тако­му разі вони мають досить сильну вражаючу дію, бо буде дуже велика щільність випарів, а тому ураження через органи дихання буде макси­мальне.

Шкідливим повітря буде від де­кількох годин до декількох навіть місяців, якщо атака взимку. Най­більше треба уникати контакту з якимись краплями, які осіли на предметах.

Перша допомога у випадку ураження білим фосфором:

• не торкайтеся руками части­нок фосфору на шкірі або на одязі;
• рясно полийте або змочіть во­дою шкіру та одяг там, де є краплі фосфору;
• одяг краще знімати просто у воді або рясно поливати уражені ділянки водою.

У воді фосфор не горить;

• рану потрібно обробити содо­вим розчином: на 1 склянку води додати 1 ч. ложку соди;
• на рану бажано також наклас­ти вологу пов’язку, змочену содо­вим розчином.

У жодному разі не використо­вуйте вату і перекис водню;

• якщо людина, яка зазнала фосфорних опіків, перебуває у сві­домості, їй потрібно дати знеболю­вальні та заспокійливі засоби;
• під час горіння фосфор також виділяє отруйні випари. Для ви­ведення токсичних речовин з ор­ганізму потрібно вжити сорбент. Пийте багато води, можна вживати молоко та лужну негазовану воду.

За хімічної атаки хлором чи амі­аком треба мати під рукою розчини соди й оцту.

Розчиніть у двох півлітрових пляшечках у воді по ложці соди і лимонної кислоти. На 0,5 літра води – 1 ст. ложка соди/лимонної кислоти.

Содовий розчин підпишіть мар­кером “Хлор”, вкажіть стрілочку вверх, тобто коли почуєте запах хлору, потрібно намочити марлю, шарф, хустку з натуральної тка­нини чи носовичок і йти якомога вище догори.

Пляшечку з розчиненою у воді лимонною кислотою підпишіть маркером “Аміак”, намалюйте стрілочку донизу! Тобто, відчув­ши запах аміаку, змочуєте ткани­ну цим розчином (добре, якщо є окуляри чи маска для плавання), і негайно тікаєте донизу, у підвал, лягаєте на підлогу...

Стрілочки малюєте для того, щоб не думати, куди бігти, що і чим змочувати! Підготуйте все, нехай краще не знадобиться, але й не шукатимете, коли все під руками!

Йод та йодні таблетки п’ють за радіаційного забруднення.

Читайте також: В очікуванні ядерної війни європейці та американці у паніці змітають з аптек препарати йоду