Після лекції Франка так підкидали на руках, що аж порвали позичений фрак

…Невелика група львів’ян (студенти, професори та літні панянки) зустрілась біля біологічного факультету університету, тепер це вулиця Грушевського, 4. Екскурсія «Львівськими стежками Франка: від старого до нового Університету» не випадково розпочинається у цьому місці. Саме ця будівля первісно була університетом. Тут Франко вчився сім семестрів, хоча завершувати освіту поїхав у Чернівці. Але тут читав свою габілітаційну лекцію.

«Франко писав, що мав свої жалі на університет, бо він його не закінчив. Однак, не закінчив не з вини університетських професорів, бо колегія була налаштована до нього доброзичливо. Коли був студентом, як сирота отримував стипендію з Фонду Гловінського. Коли був помаркований арештами і вернувся назад в університет, професорська колегія не бачила підстав не прийняти його. Не закінчив Франко львівський університет з одної причини — фінансової. У 1880 році говорив про те, що „ми з Павликом ледве не маємо що їсти“. Тоді перебирається на деякий час до Нагуєвич. Тобто причина була не стільки політична, а фінансова», — розповіла Наталія Тихолоз.

Підіймаємось на другий поверх у ту саму авдиторію, де 22 березня 1895 року Іван Франко прочитав габілітаційну лекцію «Наймичка» Тараса Шевченка.

Як розповіла франкознавиця, лекція мала шалений успіх. На урочисту подію Франку довелось позичити фрак, однак його пошкодили студенти, коли підкидали його на руках.

Група переходить до бібліотеки Драгоманова. Поет приходив до бібліотеки часто, мав улюблене місце, з якого через вікно виднівся Ботанічний сад. Вже пізніше, коли Франко мав паралізовані руки, до бібліотеки ходив у супроводі сина, а дирекція закладу виділила для Івана Яковича окрему кімнату. Однак досі дослідники не можуть визначитись, яка саме це була світлиця.

Далі екскурсовод завертає на бічну вуличку, на Глібова. Тут на третьому поверсі орендували першу квартиру Іван та Ольга Франко. Але з помешкання довелось з’їхати. Як розповіла дослідниця, у листах відшукали як Ольга жалілась на ціну квартири і на те, що дах помешкання протікає.

Слідуємо далі і зупиняємось на Дорошенка, 23. Коли там була головна пошта і саме там він побачив Целіну Зигмунтовську, яка стала прообразом у збірці «Зів'яле листя» та оповіданні «Маніпулянтка».

Остання точка прогулянки — це університет, головний корпус.

«Коли Франко приїхав до Львова, тут почалось будівництво галицького сейму. До цього на цьому місці було казино. Будівля виконана у найкращих традиціях віденської архітектурної культури: на оздобленні університету зовні і в середині багато скульптур. Скульптура, яка височіє по центру, символізує Галичину, вона простягає дві руки: це руки до Дністра і до Вісли. Ніби до русинів і до мазурів, як у той час казали. Нижче дві скульптури — як символи праці і освіти. Ті символи для франкової долі теж є дуже знаковими.

Його працездатність зробила його тим, ким став. І те саме освіта.

Потім Зеров напише, що «Іван Франко пройшов школу довгу і добру». Бо він вчився добре і довго. Вчився не лише в гімназії, школі, університеті, здобуваючи докторат у Відні, а вчився впродовж всього свого життя", — каже Наталія Тихолоз.

Організатори екскурсії, Інститут франкознавства ЛНУ імені Івана Франка, обіцяють й надалі знайомити львів’ян з постаттю великого поета.