Під час Голокосту в Дрогобичі нацисти винищили близько 13 тисяч євреїв

Дрогобич недаремно називають мультикультурним містом. До початку Другої світової війни тут, як свідчать архівні матеріали, проживало близько 39 тисяч жителів. Приблизно третина з них були українцями, решта дві третини — поляками та євреями. Кожна з трьох громад мала свої традиції та звичаї. Але це ніколи не заважало українцям, полякам та євреям жити дружно, не ворогувати між собою. Здавалося, що так вічно буде. Що місто назавжди збереже оцю свою яскраву етнічну самобутність.

Найгірше після приходу німецьких фашистів почалося

Але почалась війна. Спочатку до Дрогобича зайшли «визволителі» — червонопогонники зі сходу. Їхнє довоєнне перебування тут найперше запам’яталось переслідуваннями, численними каральними акціями проти українських патріотів. Тисячі ні в чому невинних людей було замордовано, страчено більшовиками у підвалах місцевого НКВД. Ще гірші часи почалися після приходу німецьких загарбників. На євреїв фашистські кати влаштували криваве полювання. Внаслідок Голокосту в Дрогобичі було винищено все єврейське населення. Із приблизно 13 тис. євреїв у живих залишились близько 200 осіб. Це — рана, яка завжди болітиме, ніколи не загоїться. Частинка історії, про яку не маємо права забути.

Як склалась доля цих людей? Хто конкретно із українців та поляків, ризикуючи власним життям, рятував своїх сусідів та друзів-євреїв від неминучої смерті? Відповіді на ці запитання, нехай не завжди повні та вичерпні, дають матеріали документальної виставки «Українці — праведники Світу», яка цього тижня відкрилась у приміщенні єдиної вцілілої із 17 аналогічних довоєнних споруд сьогоднішньої Дрогобицької синагоги. До перших відвідувачів із вступним словом звернулись ініціатори цієї доброї справи — голова спостережної ради, член благодійного фонду «Коло» Олександр Юрков, в. о. голови теперішньої іудейської громади Дрогобича Леонід Гольберг, викладач бібліїстики Дрогобицької духовної семінарії, отець Ігор Цмоканич та син дрогобичанина Тараса Снятинського, який у 1942 році врятував родину своїх сусідів-євреїв від нацистської розправи, Михайло Снятинський.

Завдяки таким людям, як Тарас Снятинський

Завдяки таким людям, як Тарас Снятинський, який у свої 17 років не побоявся привести до власного дому переслідуваних за новим німецьким «порядком» ні в чому невинних євреїв, у Дрогобичі були врятовані згадувані вже 200 осіб. Важко до кінця осягнути значення подвигу праведників, як згодом в Ізраїлі назвуть рятівників. Ці люди не тільки врятували переслідуваних, вони ще, мабуть, виправдали тих, кому тоді не вистачило рішучості та мужності діяти так само, як вони. Перед ким виправдали? Перед Богом, звісно. Бо ж за все доведеться нам відповісти. За байдужість та боягузтво також.

На одну цікаву деталь звернув увагу у своєму виступі о. Ігор Цмоканич. Усі ті країни, які найбільше долучились до переслідувань та винищення євреїв під час Голокосту, отримали трагічну долю. Як на цьому тлі Україна виглядає? Сьогодні, як це випливає з матеріалів виставки у Дрогобичі, Праведниками народів світу визнано громадян 44 країн. Україна за кількістю праведників посідає четверте місце, після Польщі, Голландії та Франції. Ми далеко не найгірші. Понад 2690 українців сьогодні удостоєні звання Праведника народів світу. Однією з перших у світі звання Праведниці отримала Марія Бабич, яка в окупованому Рівному врятувала єврейську дівчинку Іріт.

Батька та сина врятувала. А сама загинула

А чого вартує Приклад Розалії Франко, племінниці Івана Франка? Ця жіночка з Нагуєвичів не побоялась сховати у власній пивниці двох євреїв, батька та сина. Згодом сховок викрили. Батько та син, дякувати Богові, втекли. Вони врятувались. Пані Розалії не пощастило. Того ж дня була заарештована. Згодом її розстріляли. Двоє її маленьких дітей залишились повними сиротами.

А ось інша історія. Важко у це повірити, але дрогобичанин Іван Бур вісімнадцять місяців ховав у бункері під своїм підвалом 45 євреїв. У 1941 році під час німецького загарбання Франкового краю тодішній голова окупованого міста Осип Костжемський спромігся заховати на вежі Ратуші цілу єврейську сім’ю — чоловіка з жінкою та двох їхніх дітей. Німці про це не довідались. Але уникнути страти безстрашному голові не вдалося. По війні його розстріляли енкаведисти.

Не до кінця написана історія

Не лише про трагічні події часів Голокосту в Дрогобичі розповідають матеріали теперішньої виставки. Тут зібрано свідчення та факти, в тому числі й фотографії, які викривають злочини проти євреїв на всій території України. Багато міститься інформації про тих, хто народившись у краї Франка, згодом стали помітними дійовими особами в утвердженні нової єврейської державності, залишили свій слід в історії сучасного Ізраїля. Виставка, як стверджує Леонід Гольберг, постійно діюча. Двері синагоги відчинені для всіх, кому небайдужа історія нашого краю, хто хоче стати учасником місії Добра у нашому неспокійному світі. Організатори будуть вдячні всім, хто зможе допомогти у зборі нових матеріалів, які могли б доповнити не до кінця написану історію про подвиг Праведників світу.