Передплата 2024 «Добра кухня»

Москву врятували… під Києвом

Люди старшого покоління пам’ятають тужливу пісню, де є такі рядки: «22 июня, ровно в четыре часа Киев бомбили, нам объявили, что началася война…». Але тоді в Україні пісню цю не співали…

Відомо, що Гітлер планував захопити Київ через два тижні. Але бліц-кригу не сталося. З самого початку війни гітлерівська машина в Україні забуксувала. Важко забути цинічні слова президента Росії В. Путіна про те, що Росія могла б здолати Гітлера без України. Цю тезу спростовано багатьма фактами. Що нам, українцям, на виклик проти нас сказати?.. Коли горіла земля під ногами у ту війну, українці були потрібні. З часом усі такі факти забуваються, а злість проти українців у росіян залишилася… Й поширилася…

Звернімося до мемуарів росіянина маршала Василевського: «Більше місяця стримували групу армій „Центр“ вермахту радянські війська на київському напрямку. Це було важливо для підготовки битви під Москвою». Під Києвом його захисники не відступали, а вимушено відходили й завдавали німцям численні контрудари під командуванням малоосвічених генералів. Це плід репресій вищого командного складу в Київському особливому військовому окрузі 1937 року, в якому постраждали офіцери вищої і середньої ланок…

Але і з малоосвіченими офіцерами у боях за Київ та за його передмістя було вщент розбито більш як 10 «свіжих» кадрових дивізій німців (цифра маршала Василевського). Загинуло 100 тисяч німецьких солдатів і офіцерів. Хіба це не велика допомога Москві?! Командир 6-ї армії генерал-лейтенант І. Музиченко мав два класи вчительської семінарії та кавалерійські курси. У генерал-лейтенанта Ф. Костенка (командував 26-ю армією) освіта — сільська школа й теж кавалерійські курси. З такою освітою Ф. Костенко з грудня 1941 року по квітень 1942-го командував Південно-Західним фронтом, мав успіх в Єлецькій операції, його портрет надрукувала газета «Известия». Загинув у бою під Харковом…

Тепер як захищали Москву. На Москву через Західний радянський фронт йшов зі своїм військом фельдмаршал Фьодор фон Бок (слово «Бок» перекладається з німецької російською — «козел», на українську — «цап»). Для вторгнення в Росію ставка Бока перейменована в групу армій «Центр». У Бока було найголовніше завдання — взяти Москву… Спочатку Бок ліквідував потужні радянські сили у трикутнику Брест-Вільнюс-Смоленськ. Гітлеру доповів, що росіяни втратили вбитими і пораненими 324 тисячі осіб, захоплено 3332 танки і 1809 гармат. Наступною ціллю Бока став безпосередньо Смоленськ: у полон взято 310 000 військових, захоплено 3205 танків та 3120 гармат. І далі Бок йшов, як по накатаній дорозі…

У Москві була кризова ситуація: на Казанському вокзалі москвичі брали штурмом поїзди, що виїхати на схід країни, біля університету ім. Ломоносова спалювали портрети і праці Леніна та Сталіна, свіжі документи і архіви, викидали партквитки. Районні комітети і ради розгубилися. З ЦК партії не було зв’язку, зникли директори оборонних підприємств Москви…

Берія зі своїми підлеглими на легковику М-1 («емка» в народі) об’їхав оборонні підприємства й давав накази, в першу чергу, — що робити тим, хто ще не втік. У будівлі Берія не заходив, розмови прямо на вулицях, перед вхідними дверима.

Російську армію було не впізнати. Командувачі І. Конєв і С. Будьонний не знали, де їхнє військо. Від фронту Будьонного залишилися штаб та два полки. Конєв ледь не потрапив під трибунал. Сталін наказав маршалу Г. Жукову об’єднати ці два фронти в один — Західний — і очолити його. Конєва Жуков призначив своїм заступником.

Уночі на 15 жовтня Сталін зібрав Політбюро і призначив евакуацію уряду до Куйбишева (тепер знову Самара). 16 жовтня Сталін походив по перону вокзалу біля поїзда, але у вагон не сів. Йому доповіли, що німці вже за 25 км від Москви… Сталін залишився у Москві. Він та його найближчі прибічники вирішили розправитися з політв’язнями, серед яких були колишні працівники високого рангу. Під розстріл потрапили 157 осіб. Старшому лейтенанту наказали, і він у лісі під Куйбишевим розстріляв вісьмох Героїв Радянського Союзу та двох Двічі Героїв… Чи така ж доля спіткала ще 147 осіб, — невідомо…

…До останнього тижня серпня група армій «Центр» просунулася більш, ніж на 500 миль, відстань до Москви залишалася всього на 185 миль. Втрати росіян пораненими і вбитими складали мільйон осіб. Було захоплено чи знищено 7000 танків і більш як 6000 гармат. Шлях на Москву був вільний. Далі у битві під Вязьмою і Брянськом з боку СРСР було втрачено 663 000 солдатів, 1242 танки та 5412 гармат…

Час ішов. Погіршилася погода, спочатку багнюка на дорогах була така, що в одній з дивізій 16 коней не змогли зрушити з місця одну-єдину гаубицю з артилерійського полку. В листопаді вдарили морози, але артилерія у німців виявилася непотрібною, бо не було мастил, щоб захистити рухові частини гармат. З танками теж були проблеми, бо оптичні приціли при низьких температурах «не працювали» — стріляти з танків було неможливо.

До Кремля залишалося шість миль. Бок особисто очолив заключний кидок і 1 грудня йому стало ясно, що Москву він взяти не зможе… Гітлер наказав всім з’єднанням не здавати позиції. Група армій «Центр», однак, була вимушена поступово відступати під ударами радянських військ. Втрати німців вбитими та пораненими були катастрофічними. У дивізіях довелося кинути на шляху майже всю свою артилерію… Під Москвою Гітлер вперше запровадив загороджувальні загони…

7−8 листопада 1941 року з Далекого Сходу СРСР в район Солнечногорська (під Москвою) почала прибувати 58-ма танкова дивізія збройних сил СРСР у розпорядження 16-ї армії під керівництвом генерала К. Рокосовського… Прибуло залізницею 30 ешелонів з танками та боєприпасами. Не встигли розвантажити хоч щось, як від Рокосовського командиру дивізії віддано наказ «виступати у бій завтра зранку…».

Ось що трапилося з танкістами: загублено 157 танків із 198 та 1731 осіб зі 5612. Ну, кому потрібна була така «допомога»? Загублено на марші 53 танки, 8 танків спалено разом з екіпажами. Решту розстріляні впритул. Командир дивізії застрелився. Рокосовський від дивізії отримав виправдальний вердикт. А Жуков у доповіді Сталіну жодним словом не зачепив Рокосовського. По суті, Жуков командира врятував… І це така ганьба при захисті Москви…

…4 травня 1945 року, коли Гітлер був уже мертвим, і до закінчення війни залишався майже тиждень, машина Бока потрапила під обстріл британського бомбардувальника. Загинула вся сім’я: сам Бок, його дружина й дочка… Таким чином Фьодор фон Бок став єдиним з фельдмаршалів Гітлера, що загинув від ворожої кулі. Йому було 64 роки… Бок не був генієм військової науки подібно Манштайну, але мав якості толковго командира, який вміло вів своє військо важкими фронтовими дорогами протягом перших трьох років війни…

Схожі новини