Ховалися від енкаведистів у воді, дихаючи через очеретину…

У свято Івана жителі села Лапшина, що на Тернопільщині, разом з місцевим священником, о. Миколою, пом’янули своїх краян — воїнів Української повстанської армії, які загинули рівно 76 років тому. Панахиду за полеглими відправили біля символічної могили, яку сучасники поставили на березі річки Золотої Липи — саме там по Другій світовій розігралася трагедія…

— Сьомого нуль сьомого сорок Сорок сьомого біля нашого села була велика бійня, — розповідає кореспонденту «Високого Замку» колишній лапшинський війт Ярослав Мисак. — Українські партизани Степан Захарків, Микола Прокопів, Степан Кузів, Микола Гриняшко, Федір Кавара вирішили через трощу (очерет) навідатися до себе до додому, щоб разом з рідними відзначити свято. Але якийсь сексот («секретний сотруднік») здав цих хлопців енкаведистам. Москалі з трьох кулеметів вели по групі упівців пересічний вогонь, не давали їм змоги вийти на берег. Партизани ховалися під водою, дихаючи через стеблинки очерету. Але кулі чимраз ближче лягали біля них. Виходу не було. Щоб не потрапити у руки ворогів, всі п’ятеро вирішили самі себе позбавити життя — пострілялися…

За спогадами лапшинських старожилів, енкаведисти витягнули з води тіла мертвих партизанів і доправили їх у бережанську тюрму, виставили «врагов народа» на оглядини: ану, хтось упізнає їх — тоді вдалося б натрапити на слід інших упівців. Згодом тіла полеглих таємно закопали на міському цвинтарі у великій спільній могилі, куди у повоєнні часи звозили убитих упівців з усього Бережанського району. Нині тут меморіал борців за волю України.

Свій меморіал є і в урочищі «Троща» у Лапшині — односельців, які виборювали вільну Україну і загинули за неї, тут поминають на свято Івана.