Депортовані на смерть

У попередніх репортажах я писала про життя-буття вірмен, про те, наскільки цей народ глибоко віруючий, про монастирі і храми цієї країни тощо. Але найбільше мене вразив Музей-інститут геноциду вірмен, розташований поблизу меморіального комплексу Цицернакаберд («Ластівчина фортеця»), де горить Вічний вогонь.

Меморіальний комплекс Цицернакаберд, збудований у Єревані 1967 року, присвячений кільком мільйонам вірмен, які загинули під час першого геноциду ХХ століття від рук тодішньої турецької влади.

Комплекс, що став місцем паломництва, розкинувся на площі 4500 квадратних метрів. Складається з трьох основних елементів — стіни пам’яті, святилища з Вічним вогнем і стели “Відродження Вірменії”. На 100-метровій базальтовій меморіальній стіні викарбувані назви міст, вірменське населення яких вирізали турки під час геноциду.

44-метрова гранітна стела, що зривається до неба, символізує виживання і духовне відродження, єдність вірменського народу.

Для вірменського народу цей комплекс — святиня, тому що з 1915 по 1923 рік у цій стражденній країні масово знищували місцеве населення.

Ініціатором кривавого побоїща вірмен-християн виступив уряд так званих младотурків. Пізніше, коли світ визнав цей акт смертельним злом, про нього говоритимуть як про “найжорстокіший злочин проти людськості і цивілізації”.

Ніхто і досі не знає точної кількості загиблих під час геноциду на території, що належала до Османської імперії. Екскурсовод нам розповіла, що було знищено близько двох мільйонів вірмен. А у музеї, який ми відвідали, зібрано багато документів-свідчень тих подій — фотографій, книг, листівок, наказів... На екрані показували фільм про часи геноциду. Між експозиціями виставлено картини відомого французького художника, які той присвятив жертвам геноциду. Дивитися на ці картини без сліз просто неможливо...

За словами екскурсовода, знищували вірмен-християн усіма можливими способами. Депортували у віддалені регіони і таким шляхом, що з першого кілометра їм загрожувала смерть від голоду, спраги та виснаження. Як правило, їх депортували у пустелі. Я була шокована, коли почула, що нерідко до ступнів депортованих вірмен прибивали... підкови. Здійснювали масові вбивства — розстрілювали, вішали, рубали шаблюками і різали ножами. Часто вірмен закопували живцем! Топили і спалювали.... Застосовували і особливо жорстокі способи вбивства, такі, як розп’яття, отруєння дітей і вагітних жінок найстрашнішими отрутами... Вірменських жінок примусово робили наложницями і намагалися примусити стати мусульманками.

Всі ці гноблення супроводжувалися знущанням над Христовою вірою і грабунками. Внаслідок геноциду було знищено цвіт вірменської нації: вчених, письменників, художників, музикантів... Чимало країн світу визнали факт геноциду вірмен: Франція, Велика Британія, Уругвай, Кіпр, Аргентина, Канада, Греція, Швеція, Швейцарія, Словаччина, Нідерланди, Італія, Німеччина... Однак Туреччина і досі заперечує факт геноциду християнського народу наперекір свідченням очевидців — не лише вірменів, які тоді жили на території Османської імперії і дивом залишилися живими, а й деяких турецьких чиновників та іноземних службовців.

Ми вийшли з музею і піднялися на майданчик перед меморіальним комплексом. На небі — жодної хмаринки, спека зганяє з нас сім потів. З майданчика можна побачити Єреван, а за ним, у блакитній хмаринці, заховалася гора Арарат. 24 квітня, за словами екскурсовода, у Цицернакаберд приходять тисячі вірмен, — щоб покласти квіти до Вічного вогню, який палає у пам’ять жертв геноциду. Цей Вічний вогонь — як рана, що ятриться і не загоїться ніколи, як символ болю християнського народу... Доля розкинула вірмен по всьому світу. Однак, де б вони не жили, завжди пам’ятатимуть про меморіальний комплекс, збудований у Єревані 1967 року.

Навколо Вічного вогню лежать живі квіти. А траурна музика, що не змовкає ані на мить, рве душу... Ми молилися — кожен, хто як вмів, і просили прощення у Всевишнього за невинно убієнних. За тих, хто мріяв про щасливе життя для себе і своїх дітей...

Редакція газети “Високий Замок” дякує за організацію подорожі Львівській облдержадміністрації.

Довідка «ВЗ»

Геноцид вірмен був організований і здійснений у 1915-1918 роках на територіях, контрольованих владою Османської імперії. 1908 року владу в цій імперії захопила партія “младотурків”, ідеологією якої був пантюркізм. Метою пантюркістів було створення тюркської імперії від Балкан до Алтаю. Вступ Османської імперії в Першу світову війну у серпні 1914 року дав, на думку “младотурків”, «унікальний шанс» для остаточного вирішення «вірменського питання», тобто повного винищення християн-вірмен.

Почалася депортація вірменського населення східних османських регіонів у глиб країни, через сирійську пустелю. Вірмени- військовослужбовці були відраховані з армії, зібрані в накопичувальних пунктах і розстріляні. Днем геноциду вірмен прийнято вважати 24 квітня 1915 року, коли “младотурецькі” правителі, зокрема Талаат-паша, Енвер-паша і Джемаль-паша, наказали зібрати всю вірменську інтелігенцію у Стамбулі й депортувати. Багато хто був цього ж дня убитий. Протягом подальших трьох років загинули понад 1,5 млн. вірмен, інші втекли або були виселені в Месопотамію, Ліван, Сирію — через пустелі, де більшість з них загинула від голоду та хвороб. Понад мільйон вірменських біженців були розсіяні по світу.

У спільній Декларації від 24 травня 1915 року Великої Британії, Франції і Росії масові вбивства вірмен уперше в історії були визнані злочином проти людяності.