На Незалежність Україну благословила… Богородиця 

Іще 1987 року Діва Марія зійшла у Грушеві з небес до людей зі своїм посланням.


Село Грушів Дрогобицького району внесене Католицькою церквою до реєстру святих місць, де являлася Діва Марія. За кілька останніх століть Богородиця тут сходила з небес до людей кілька разів. З її лиця писали ікони, біля святого джерела юрмилися люди. А ще слухали її пророчі слова. Зокрема, у 1987 році Божа Мати благословила Україну на Незалежність!

Цілюще джерело било з дуплавої верби

Понад двісті літ тому в Грушеві на тому місці, де нині церква Пресвятої Трійці, росла стара дуплава верба. Одного разу між гіллям люди побачили Матінку Божу з немовлям на руках, як ікону. Стали молитися до неї — і з дупла дерева потекла свята водичка. Хто вмився чи зробив ковток — отримував зцілення від недуг. Люди на тому місці збили з дощок криничку — і почалося до Грушева справжнє паломництво.

1806 року побував у цьому святому місці художник Стефан Чаповський. Він увічнив перших прочан, що приходили до Грушева. Та унікальна ікона досі зберігається у храмі Пресвятої Трійці. На ній бачимо вербу, на гіллі якої - образ Богородиці з дитям, і криничку, яку обступили каліки. Написи свідчать, що недужі бачать Матінку Божу, дякують Їй за оздоровлення. Неходячий кинув палиці, а у хворого немовлятка висохли криваві сльози…

Слава про грушівське диво розлетілася Галичиною. Люди з віддалі цілими родинами стали приїжджати сюди фірами. Це не сподобалося місцевим урядникам, що мали неподалік шинки, бо їхні заклади пустували - усі минали їх та йшли до святині. От урядники й намовили двох місцевих хлопців, щоб ту цілющу криничку закидали. За рік прийшла кара Божа — обох богохульників не стало. Благо, коли руйнували криничку, селяни врятували ікону, що висіла на вербі.

Через кілька літ прийшла в цей край холера. Косила люд небачено — в кожній хаті почали вмирати дорослі та діти. Ради на ту біду не було. І тоді набожним парафіянам наснився сон: «Розчистіть криничку — і перестануть гинути люди, навіть ті, хто вже на смертному ложі». Кинулися до святині, звільнили її від непотребу, а над нею збудували дерев’яну капличку. Тоді внесли й ікону, мальовану Чаповським. І знову люди побачили Матір Божу. Вона тричі обійшла навколо каплички, а потім тримала над криничкою три яскраві свічі. Тож освятили каплицю на честь Пресвятої Трійці. 

За кілька літ на цьому місці звели церкву й тут почалися відправи. А у 1901 році храм отримав грамоту від Папи Римського Лева XIII, в якій йшлося, що Грушів офіційно визнано місцем, де являлася Божа Мати, і тут дозволено проводити три відпусти на рік (у греко-католиків це форма духовної реабілітації, сповідь, під час якої відпускаються гріхи): у день Святої Трійці, на Успіння Пресвятої Богородиці і Воздвиження Чесного Хреста.

Велике знамення на роковини Чорнобильської біди

Молитва у храмі Пресвятої Трійці лунала до 1959 року. Тоді совєти церкву закрили. Проте люди потайки приходили до святині — хтось з молитвою стояв коло дверей, а хтось, таємно зберігаючи ключі, наважувався серед ночі відкривати храм, щоб набирати з кринички святу водичку. Якось дійшли чутки про це до місцевого міліціонера, і він обволік церкву колючим дротом. Коли люди спитали, чи гріха не боїться, той зневажливо відповів, що у всі ті дурниці не вірить, мовляв, молодий, що йому станеться? А невдовзі його «з’їв» рак... 

26 квітня 1987 року, на роковини Чорнобильської катастрофи, знову в Грушеві сталося диво.

З першої хати, що за метрів сто від церкви, вийшла 12-річна дівчинка Марія Кізим. Аж бачить, по балкону храму ходить жінка, кличе до себе. Дитина побігла в хату й розповіла про це батькам. Ті теж побачили на балконі закритої церкви Богородицю, яка ходила від стовпчика до стовпчика. 

- Я теж то почула, але відразу не повірила, — зізнається Віра Майкут, дружина місцевого священика. — Приїжджаю до церкви — а там вже людей зо сто. Впали на коліна, моляться. Кажуть мені, що справді бачать Матінку Божу. А я — ні. Тоді стала я в неї пробачення просити — і теж побачила. Ходила Мати Божа по балкончику у темно-синій хустці, лице і ручки мала прозорі, а над головою зірочки сіяли.

Десь за тиждень по всіх каналах оголосили, що в нас тут ящур. Люди як почули те по телебаченні, то ще більше увірували: значить, точно чудо у Грушеві є, як кажуть туди не йти. І стали їхати сюди з усього Союзу. Влада зупинила весь транспорт — від Дрогобича треба було йти пішки, від Меденич, від Комарного. Люди лишали машини і йшли пішки, — розповідає Віра Василівна.

Скільки прочан збиралося у Грушеві в ті дні, добре пам’ятаю і я. Бо разом з мамою та бабусею була там. Мала тоді лише шість з хвостиком рочків, але яскравий спогад зберігся донині. Пам’ятаю, ми цілу ніч машиною добиралися сюди з Луцька. На світанку автомобіль довелося кинути у полі, бо під’їхати до села було неможливо. Так робили усі. Обабіч дороги стояли тисячі машин! З них виходили старі й молоді, малих дітей брали на руки і прошкували кілька кілометрів до церкви, де об’явилася Діва Марія. Пробратися близенько до балкончика нам не вдалося — багатотисячний натовп щільненько стояв навколо святого місця. Люди хрестилися, молилися, плакали, спостерігаючи за кожним рухом Богородиці. А я була маленька і нічого за чужими спинами не бачила. Тоді мама високо підняла мене над головою — і перед очима чітко з’явився жіночий силует... 

Відкрити храм просили матір Горбачова

Протягом тижня в той час молився у Грушеві й греко-католицький священик Йосип Тереля. Він перед тим 12 років провів у тюрмах за віру. Панотець зробив багато записів, які згодом лягли в основу книжки «Сім днів з Божою Матір’ю у Грушеві».

- Тоді, у 87-му, для багатьох Божа Мати давала свої послання, — розповідає пані Віра. — Їх і записав Йосип Тереля. В одному йшлося: «Україно, донько моя, я тебе вибрала, бо твої діти до мене моляться. Скоро ви отримаєте незалежність. Але побачите, що Росія схоче воювати. Будуть заворушення в Грузії, Азербайджані». Називалися й інші країни. Усе справдилося... 

Ці записи ледве не коштували священикові життя. Кагебісти його піймали біля церкви, кинули в бус і били до півсмерті. Потім вивезли з України й викинули в лісі аж у Чехословаччині. Думали, що мертвий, а він таки врятувався. Йосипа Терелю виходив тамтешній лісник й згодом допоміг перебратися в Канаду. Там і побачили світ його книги.

Запитую в жінки, як вдалося добитися, щоб церкву Пресвятої Трійці у Грушеві совєти таки відкрили.

— Розповідають, що бачили тут серед прочан і матір самого Горбачова. То люди просили її поговорити із сином, аби дозволив відкрити церковцю. Паралельно писали листи в Москву. За рік храм відкрився, — каже.

Зцілюються від раку, виразок, хвороб очей…

І сьогодні вірні йдуть до Грушева. Отримуючи ласки від Матері Божої, залишають свої свідчення у спеціальній книзі. Тут зафіксовано вже понад 270 оздоровлень! Хтось зцілився від раку, хтось — від виразки шлунка, фіброми матки, захворювань очей, ніг… Американка мала пухлину в мозку. Помолилася тут і з собою набрала три літри святої води з кринички. Пила її як ліки — і видужала... Бережуть люди згадку і про австрійця Фелікса Вахтера, який разом з дружиною з дому тиждень пішки йшов до Грушева. Щирою молитвою випросив у Богордиці зцілення для своєї немічної дитини. 

Минають роки, століття, а дива у Грушеві стаються знову і знову. Останнє велике паломництво було тут 2011 року. Тоді заплакала фігура Діви Марії при в’їзді в село.

- Певно, Божа Мати так про нинішню війну попереджала, — міркує Віра Василівна. — А коли стали люди сходитися і попадали перед фігурою на коліна, небо ніби розступилося і на хмарці з’явилася Божа Мати. Вона плакала й свої сльози збирала в кулак… Тоді поблагословила нас і зникла. А пізніше на віконечку коло вхідних дверей церкви з’явився відбиток — Божа Мати вся у чорному. І хрест…

Пані Віра розповідає, що тепер відпусти в Грушеві проводяться не три, як раніше, а чотири дні в році — окрім свят Трійці, Успіння та Чесного Хреста, ще й на День матері. Тоді буває до 30 тисяч паломників!

- Наступного року у травні чекаємо на приїзд Папи Римського, — привідкриває секрет Віра Майкут. — Ми вже запросили його на урочистості.