«На Трампа є Макрон!»

Минулого понеділка у Вашингтоні відбулася перша з часу повторного вступу на посаду президента США Дональда Трампа його зустріч з європейським лідером-важковаговиком. Гостем господаря Білого Дому став президент Франції Емманюель Макрон (менш як 10-хвилинну розмову із президентом Польщі у кулуарах конференції консерваторів CPA експерти не беруть до уваги). Із Макроном Трамп говорив не тільки про американо-французькі відносини у нових умовах, а загалом про взаємини Європи і США. Особлива тема — російська-українська війна. Аналітики кажуть, що Макрон намагався донести Трампу своє, європейське бачення цієї проблеми і шляхи її розв’язання.

Більше про це розмовляємо із «нашою людиною у Парижі» — журналістом, народним депутатом України трьох скликань Андрієм Шкілем, який із 2013 року живе у Франції.

Якщо Штати не допоможуть Україні — Європа впорається!

— У чому полягала місія Макрона? Чи вдалося йому хоч чогось домогтися від президента США для Європи і України?

— Основне завдання президента Франції під час цієї поїздки — донести новому лідеру США спільну позицію Європи щодо постійної, непохитної підтримки України. Ця постійність визначається не обставинами політичними, економічними, а саме Україною. Макрон сказав, що європейці готові гарантувати її безпеку після припинення вогню. Що будуть з Україною до кінця. Що ця війна є в тому числі їхньою. Макрон зазначив, що Сполучені Штати повинні допомогти Україні. Але якщо не допоможуть — Європа впорається…

Тож свою місію — донести новій адміністрації США узгоджену позицію Європи — Макрон виконав на 100 відсотків.

— Чому від Європи першим поїхав до США саме президент Франції?

— Бо це — ядерна держава з найпотужнішим після Штатів військово-промисловим комплексом. А першою чергою, тому, що з усіх європейських лідерів у Макрона найтісніші стосунки з Трампом. Вони не пов’язані партійно, політично — як, скажімо, лідери Італії, Угорщини. Але Макрон працював із Трампом під час його першої каденції, тож обидва зараз мають певний респект у стосунках.

Макрон зробив свою справу. Поговорили з Трампом, всі розбіжності були означені під час виходу до преси, у відповідях на запитання. Єлисейський палац дав коментар візиту…

Гість не знітився перед господарем…

— Відомо, що Трамп сповідує брутальну манеру розмов, тисне на своїх опонентів і навіть на партнерів. Чи почувався під таким тиском Макрон? Якщо так, то чи упорався він із пресингом?

— Макрон теж не флегматик! Він — вихована, репрезентативна особа, яка розуміє, що міг дозволити собі, коли був школярем, працівником банку, міністром — і чого не може дозволити собі на посаді президента такої знакової держави, як Франція. Але Макрон не ніяковів перед Трампом. Це було помітно під час спільної пресконференції. В один з моментів виступу Трампа Макрон взяв його за руку: стоп! Назвав неправдою заяви американського президента про те, що Європа користається з українських ресурсів для того, щоб компенсувати безкоштовно надану їй зброю. Макрон сказав: ми цього не робимо, це не про нас! За його словами, Європа не визискує Україну, більше того — навіть не пропонує визискувальних угод. Мовляв, можна з нас брати приклад…

Ця поїздка була успішною як для Макрона, так і для Європи. Жодного ніяковіння Макрона і Європи перед Трампом і США не існує! Окрім кількох європейських держав. Серед них не тільки Угорщина, а й Італія, Польща, які завжди сповідували панатлантичний, панамериканський спосіб зовнішньої політики. Та й колишній британський прем'єр Джонсон, великий прихильник України, є людиною поглядів Трампа, йому складно виправдовувати лідера свого політичного кола…

— Макрон зробив «розвідку боєм». Але чи не стане він «одним воїном у полі»? Чи зможе Європа загалом «спам'ятати» Трампа, вплинути на нього, змінити на об'єктивне його поблажливе ставлення до путіна і жорстке — до України?

— Позиція сильної Європи — це її узгоджена, спільна, уніфікована позиція у підтримці України. Її висловлюють, вона звучить. Не всім країнам континенту це просто дається, для декого ця спільна позиція є некомфортною. Але обов’язковою! Бо ці країни отримують кошти на свій розвиток не від США, а з кишені європейського бюджету. Якщо євробюджет припинить фінансувати ці дві держави (йдеться про Угорщину, Словаччину, частково — про Польщу), то їхня доля буде дуже складною. У випадку із Польщею це пов’язано не із тиском Європи, а з тиском польського суспільства на польських лідерів з тим, щоб вони мали більше проамериканську позицію, ніж проєвропейську…

Макрон є лідером в Європі. Але прагне працювати «в ансамблі»

— Так виглядає, що своєю активною діяльністю, ініціативністю Макрон нині претендує на роль лідера Європи, який готовий буде, коли це потрібно, опонувати Трампу?

— Безумовно, Макрон є політичним лідером Європи, виразником сучасної європейської позиції. Ще на світанку своєї політичної кар'єри він публічно висловлювався за єдину безпекову політику Європи. Казав, що в Європі точиться війна, тож французька держава має реагувати на неї адекватно.

Водночас Франція традиційно, від часів Першої світової війни, не хоче бути одним лідером, не хоче бути соло-лідером. І цього не хоче Макрон. Він прагне працювати «в ансамблі» — бодай у тріо чи у квартеті. Тому намагається підтягнути до себе якомога ближче, сильно не вип’ячуючись, лідерів Великої Британії, Німеччини. Робота зовнішньополітичного відомства Франції і самого президента у цьому напрямку є доволі успішною. Особливо слід звернути увагу на активне залучення Лондона, який, коли виникають проблеми між Вашингтоном і Брюсселем, зазвичай займає нейтральну позицію. І зараз, коли відбувається «зміна варти» у Німеччині, коли замість канцлера Шольца федеральний уряд, швидше за все, очолить позитивно налаштований щодо України Мерц, коло європейських проукраїнських лідерів розшириться. У Великій Британії хіба що нинішній лідер Брекзит партії Найджел Фараж гратиме в унісон з Трампом — решта тамтешніх провідних політиків, так виглядає, діятимуть у зв’язці із Європою.

Також дуже важливо, що Європейський Союз, як і Україна, має на американському континенті надійного союзника — Канаду. І це означає, що Європа стає не об'єктом, а суб'єктом, тобто впливає на світові процеси значно більше, ніж кілька років тому. Трамп був тільки невеликим тригером в активізації цієї ролі Європи. Можна згадати, наскільки активною ще за рік до його приходу була позиція Франції у підтримці України. Макрон закликав Європу не зважати на червоні лінії, які вимальовував їй російський диктатор путін. Та навіть вся та потужна фінансова підтримка Німеччини, яка надходила і зараз надходить в Україну, стала можливою завдяки тиску Макрона. Його тиску не стільки на саму німецьку владу, як на суспільну позицію. Чи не у кожному своєму виступі Макрон наголошував: треба давати зброї Україні більше! І зазначав: якщо не можете дати те, чого просять українці (йшлося про високоточні далекобійні ракети класу «повітря-земля» Taurus), то компенсуйте чимсь іншим, проінвестуйте в Україну! І така потужна французька адвокація України в Європі спрацьовувала! Найперше — у Німеччині.

«Вдало уникав ударів і ефектно їх завдавав»

— Як оцінила зустріч Макрона із Трампом французька преса?

— Цей візит був більше важливим для всієї Європи і України, ніж окремо для Франції, бо в неї своя внутрішня історія відносин зі США. Глибокі журналістські аналізи цієї поїздки з’являться пізніше — така французька традиція. Але якщо виділяти основну ноту, основне послання, яке прозвучало у французькій пресі, то воно прозвучало так: на Трампа є Макрон! Наразі немає що коментувати про зміст розмови Трампа з Макроном, бо витоків з Єлисейського палацу журналісти поки що не отримали. Але загальне враження від цього рандеву вже висловлено: в Європи є вплив на Трампа.

— «Проти лома є прийоми»?..

— Можливо, не так жорстко. Я би казав про політичну вправність французького президента. Улюбленим видом спорту Макрона є бокс. Якщо говорити образно про цей політичний поєдинок, то президент Франції вдало уникав ударів і дуже ефектно їх завдавав. Він настільки яскраво продемонстрував максимально тверду позицію Європи, що його візит вважають перемогою.