Заради «половинок» зрікалися самих себе


Більш як десять років тому до нашої країни прийшло свято закоханих. Представники старшого покоління раніше про нього не чули, тож ставляться скептично. А молоде покоління не оминає нагоди зайвий раз нагадати “половинці” про свої почуття. Ким насправді був святий Валентин та чому його вважають покровителем закоханих, кореспондент “ВЗ” розпитувала протоієрея Миколая Баранова.

Церкви СХІДНОГО ОБРЯДУ (Православна та Греко-католицька), так само як і західного (Римо-католицька) канонізували декількох святих Валентинів — зокрема пресвітера Валентина Римлянина та Валентина, єпископа Тернійського. Обидва священномученики жили у III столітті в Італії і прийняли мученицьку смерть за Христа через відсічення голови. Швидше за все, покровителем закоханих обрали Валентина Римлянина, оскільки факти з його життя збігаються з деякими стародавніми легендами. Але він ніколи не вінчав закоханих (такого обряду в III столітті не існувало), у нього не закохувалася сліпа дочка римського імператора, у житті святого немає жодного слова про кохання.

У церквах Східного обряду пам’ять святого Валентина Римлянина (Італійського) вшановують 12 серпня за новим стилем, а покровителем шлюбу та кохання його ніколи не вважали. До того ж 15 лютого греко-католики та православні святкують Стрітення Господнє: 14 лютого на честь цього свята у церквах проводять вечірнє Богослужіння, тому відвідування дискотек з приводу Дня закоханих священнослужителі вважають недоречним.

За словами єпископа-ординарія Римо-католицької церкви Мар’яна Бучека, за церковним календарем Католицької церкви 14 лютого справді згадують святого Валентина. Щоправда, як другорядного святого — у цей день, в першу чергу, вшановують пам’ять святих Кирила і Мефодія, покровителів Європи. Святого Валентина заступником закоханих не вважають — він опікується людьми, хворими на епілепсію. Мощі святого Валентина зберігаються в Україні — у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі.

Чому на Заході святого Валентина обрали покровителем закоханих — сказати важко. Отець Миколай припускає, що це може бути пов’язано з римськими луперкаліями — язичницькими містеріями еротичного характеру, які припадали якраз на середину лютого. Оголені юнаки, обмазані кров’ю жертовних тварин, ходили вулицями міста та хльоскали ременями молодих жінок. Язичники вірили, що дівчатам, які потрапили під удари ременя, неодмінно пощастить у коханні. З приходом християнства цей безчинний обряд могли замінити днем закоханих, у який вшановували пам’ять святого Валентина.

Натомість у церкві Східного обряду шанують пам’ять святих, які з давніх-давен опікувалися шлюбом, допомагали знайти свою “половинку” та створити щасливу християнську сім’ю.

25 червня згадують святих Муромських чудотворців Петра та Февронію, які молитвами допомагають нареченим та одруженим парам. Будучи юнаком, князь Петро захворів на проказу, й жоден лікар не міг його зцілити. Петру наснилося, що його здатна вилікувати дочка сільського бджоляра — Февронія. Дівчина й справді зцілила князя, і він покохав її. Молоді люди одружилися. Та бояри не бажали мати княгиню-простолюдинку, тому вимагали, щоб князь розлучився з нею. Однак Петро не покинув жінку, тому подружжя вигнали з міста. За це Муром спіткав гнів Божий: Петра з Февронією благали повернутися. Наприкінці життя чоловік з дружиною прийняли чернечий постриг. Вони померли у 1228 році — в один день та в одну годину. Їхні тіла поклали в різні труни, але, розкопавши могилу, побачили, що подружжя лежить разом.

Вражає історія святої Ксенії Петербурзької, пам’ять якої вшановують 6 лютого за новим стилем. Ксенія народилася між 1719 та 1730 роками в Петербурзі та вийшла заміж за придворного півчого Андрія Петрова, який мав звання полковника. Щастя молодят тривало недовго — у віці 26 років Ксенія овдовіла... Втрата коханого вразила вдову — непокоїло її те, що Андрій Федорович помер без покаяння та причастя. У день похорону Ксенія зодягнула вбрання чоловіка й заявила, що померла вона, а Андрій — живий. Подумали, що від горя вдова збожеволіла, але Ксенія хотіла прожити життя замість чоловіка, щоб відмолити його гріхи. Роздала бідним увесь свій маєток, великий будинок подарувала знайомій, сама бродила вулицями міста, молилася у полі просто неба. Люди помітили, що присутність Ксенії приносить щастя. Увійде до будинку — у ньому пануватиме злагода, візьме до рук хворе дитя — одужає, завітає до крамниці — буде вдалим торг.

Покровителями щасливого шлюбу та любові вважають також святих Авіва, Самона та Гурія, Миколая-Чудотворця, Адріана та Наталію (святе подружжя).

Служителі церкви не проти Дня святого Валентина. Їх непокоїть тільки одне — щоб свято не виявилося пропагандою розбещеності та заробітчанства. Адже ім’я угодника Божого широко використовується з комерційною метою. Але немає нічого поганого у тому, щоб просити допомогти “у справах сердечних” святого Валентина: якщо людина вважає, що нею опікується саме цей святий, нехай звертається до нього.