Бізнес ветерана: рибалка, інклюзивні меблі, вирощування обліпихи…
Журналіст «ВЗ» поспілкувалася з тернопільськими військовими, які відкрили власну справу
В Україні чимало ветеранів, які повертаються з фронту і відкривають власний бізнес. В Україні є попит на товари та послуги від ветеранів. Для започаткування власної справи ветерани мають чимало можливостей: гранти, допомога фондів, державна підтримка… Можна отримати від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень.
У Тернополі ветерани відкривають власну справу, аби бути корисними для побратимів. З ветеранами-бізнесменами поспілкувалася журналіст «ВЗ» в рамках престуру від Харківського пресклубу.
… Місце зустрічі — Тернопільський дім ветерана, де збирають гроші на фронт та реалізовують волонтерські ініціативи.
Ветеран виготовляє інклюзивні меблі, в Україні ця ніша не зайнята
Мій перший співрозмовник — демобілізований військовий Василь Семків, який відкрив бізнес VeteranoМеблі. На фронті був з 2015 по 2019 роки. У 2017 році отримав важке поранення та контузію. Столяркою захоплювався ще до того, як пішов «на нуль». Цю справу освоїв самотужки.
«Заснував з другом бізнес з виготовлення меблів, а під брендом VeteranoМеблі почали презентувати з листопада 2022 року, — каже пан Василь для „ВЗ“. — Подали документи на грант міжнародної організації міграції, але не отримали коштів. Отримали хороший досвід від спікерів проєкту. Пізніше подали заявку на фінансову допомогу від Українського ветеранського фонду. Отримали від фонду 1,8 мільйона гривень. Закупили обладнання для меблевого виробництва. Виготовляємо корпусні меблі для офісів і дому — для спалень, віталень, кухонь, дитячих кімнат».
Василь Семків виготовляє на замовлення за індивідуальними замірами та побажаннями.
«Працюємо лише під замовлення, не виготовляємо багато речей. Щоб продавати, аби не залежувалися, — каже мій співрозмовник. — Зараз почали думати про виготовлення інклюзивних меблів. Багато хлопців та дівчат повертаються з фронту з різними ступенями каліцтва. В Україні немає меблевих підприємств, які виготовляють інклюзивні меблі. Якщо ветеран на візку — меблі мають бути низькі, аби можна було зручно дістатися. Якщо проблеми з опорно-рухомим апаратом — мають бути зручні шухлядки у меблях».
Запитую про ринки збуту інклюзивних меблів. «Будемо співпрацювати з реабілітаційними центрами, — відповів ветеран. — Хочемо вийти на міжнародний рівень. Вивчаю ринок та конкуренцію».
Василь Семків каже, що для військових ветеранів держава не передбачає жодних податкових пільг. Працює як ФОП третьої групи, сплачує 5% податків.
«Бізнесом опікується дружина, а я дистанційно їй допомагаю»
Ветеран Василь Мартюк відкрив у 2019 році фермерське господарство «Фама». На фронт пішов добровольцем у 2014 році. У 2022 році, коли почалося широкомасштабне вторгнення рф, Василь Мартюк знову пішов захищати кордони України. Зараз воює на запорізькому напрямку, тож спілкуємося з ним через відеозв'язок.
«Я родом з провінційного містечка Тернопільщини, разом з дружиною Мар’яною ведемо фермерське господарство — вирощуємо обліпиху, малину, — каже військовий. — Окрім бізнесу маю досвід роботи місцевого самоврядування у місті Зборові, в міській раді. Також працював у великій аграрній компанії. Разом з дружиною розвиваємо кооперативи: пасічники, молочна та ягідна галузі. Бізнесом „Фама“ опікується дружина, а я дистанційно їй допомагаю. Наша місія — розвиток сімейного господарства, яке займається вирощуванням та переробкою ягідних культур. Робимо акцент на вирощуванні обліпихи, посадили саджанці румунської селекції. Швагро їздив до Румунії, привіз нам саджанці».
Василь Мартюк каже, обліпиху вирощує на земельній ділянці, яку отримав у власність у 2015 році, як учасник АТО. Створив чимало робочих місць, бо додалася переробка ягід. Придбав камеру для заморозки ягід та обладнання для перетирки на пюре. На це сім'я отримав мільйон гривень допомоги від Українського ветеранського фонду. З 2023 року працівники «Фами» виготовляють з ягід пюре, чаї.
Мар’яна Мартюк, дружина військового бізнесмена, продає перетерту з цукром обліпиху в Домі ветерана по 250 гривень. Весь прибуток від продажу жінка скеровує на потреби військових, зокрема бригаді, де служить її коханий чоловік. А спершу обліпихові чаї дарували тим, хто донатив на дрони та ремонт військової техніки. Чаю продали на 300 тисяч гривень, зібрали загалом на «пташки» 800 тисяч.
«Наша технологія варення унікальна — перетираємо ягоди без шкірки, без кісточок, — продовжує розмову Василь Мартюк. — Пюре з обліпихи також купує в нас ресторан з Київщини. Виготовляємо обліпиховий квас. Маємо невеликий прес, пробували витискати олію з кісточок обліпихи. Плануємо виготовлення соків, які будемо пастеризувати. При новітній технології пастеризування зберігаються вітаміни ягоди. Це набагато краще, ніж домашні закрутки, коли варення повністю переварюють. Дослідили, що ринок обліпихи швидко зростає. З 2012 по 2017 рік ринок зріс на 40%, а тепер ще кращий відсоток. У попиті — соки, джеми, зефіри, сиропи… Обліпиха активно використовується у косметології та медицині. Обліпиха загоює рано та затягує шрами»
«Що ви зробили з моїм чоловіком?»
Тернопільський ветеран Микола Микуляк реалізовує соціально-бізнесовий проєкт «Ветеранська рибалка». Має свій магазин рибальського спорядження. Організовує для військових «рибальські ретрити». Для психологічного розвантаження орендує частину пляжу місцевого озера і забезпечує військовим риболовлю з ночівлею (суворо без алкоголю). Забезпечує доїзд до озера, дає в оренду спорядження для риболовлі. Запитую з чого все починалося.
«Пішов служити добровольцем ще у 2015 році, — розповідає чоловік. — На фронті мені дали позивний „Бандера“. Бо зарекомендував себе з тієї сторони (Сміється. — Авт.). Служив до травня 2023 року. Здав опорно-руховий апарат. По стану здоров’я мене комісували. Коли торік звільнили зі служби, виникло питання — чим займатися. На роботу йти не було змоги. Не кожен роботодавець хотів брати. Або зарплата не відповідала моїм очікуванням, або умови роботи не відповідали. Давно думав про власний бізнес. До війни мав хобі — рибалку. Любив виїжджати на природу і в тиші закидав вудочку».
Спогади про рибалку притягнули зі всесвіту можливість. Микола Микуляк натрапив на оголошення про продаж магазину. Ветеран без вагань купив магазин. Відкрив магазин рибальського спорядження та речей для активного відпочинку.
«З осені минулого року познайомився з хлопцями, які проходили у Тернополі навчання з управління дронами, — продовжує розмову Микола Микуляк. — Хлопці були приїжджі і не знали, чим зайнятися у вільний час. А я з напарником вирішили якраз поїхати порибалити. Дав хлопцям оснащення і поїхали разом на озеро. Хлопцям це сподобалося. З цього часу почав виношувати ідею ветеранської рибалки».
Ветеран знайшов кошти, аби закупити для рибальських ретритів обладнання. «Запустив проєкт „Ветеранська рибалка“, який призначений для психологічної реабілітації військових та їх фізичного відпочинку, — каже мій співрозмовник. — Чим забезпечуємо учасників проєкту? Даємо їм рибальське спорядження, парасольки (для захисту від сонця в денний час), готуємо обіди та веземо на водойму. В окремі дні тижня такі самі рибалки організовуємо і для дітей захисників та захисниць України та дітей внутрішньо переміщених осіб. Для дітей є обмеження — від семи до одинадцяти років у супроводі дорослих. Від 12 до 14 років можна без супроводу дорослих».
Микола Микуляк пригадує, як його проєкт повернув до життя одного військового — людини з інвалідністю другої групи.
«Ветерану все сподобалося на рибалці, ми розговорилися з побратимами, що служили в одному напрямку, виконували подібну роботу на фронті. На другий день мені телефонує його дружина і каже: „Що ви зробили з моїм чоловіком?“, — продовжує розмову Микола. — Я подумав, що щось сталося… Запитав, що не так, готовий був їхати на допомогу. Дружина повідомила, що за рік часу, як чоловік повернувся з фронту, він був геть не в ресурсі, мовчав. А приїхав з рибалки іншою людиною — усміхається, розповідає, ділиться емоціями».
