У другий день війни на моїй вулиці спокійно

24 лютого, як тільки оголосили про напад Росії на Україну, народ почав панікувати. Хтось сів у машину і помчав на заправку затарювати бак, інші – атакували аптеки і магазини. Черги до кас у супермаркетах утворилися «кілометрові». Товари змітали з полиць навіть такі, яких у цих родинах ніколи не вживали.

А вже після обіду ситуація трохи внормувалася. Панікери скупилися, і у магазин можна було спокійненько зайти. На прилавках з’явився хліб і булочки, продавці закладали полиці товаром.

Що робиться у прилеглих до мого будинку магазинах у другий день війни? На вулиці – тихо. Спокійно. У маленькому магазинчику, що «приліпився» до будинку, є і масло-молоко, і макарони, і ковбаси. Усе, що потрібно, як кажуть, під рукою. Нема хліба. Продавець сказала, що вчора його також не було, а сьогодні ще не привозили. Чи привезуть – невідомо.

У супермаркеті касирки на касі нудьгували. Черг нема. «Мабуть, вчора скупилися всі», - відповіла на моє запитання одна з них.

- Бачу, полиці порожні. То що купуватимуть?

- Зараз все повиставляють. Усе привезли. І борошно, і цукор, і макарони. Гречки, правда, нема. Зате картоплю он яку класну насипали в ящики. Беріть.

Я звернула увагу на те, що зникли цінники, які вказували на знижки. Навпаки, те, що ще два дні тому коштувало одну ціну, сьогодні на 4-5 гривень подорожчало.

Зустріла у магазині свого сусіда Андрія.

- Я сьогодні вранці обійшов пивниці навколишніх будинків. Вони такі захаращені – просто жах. А у нас чисто. От заніс у свою пивницю кілька баклашок води, консерви і мав вдома заморожений хліб, - сказав Андрій. – Якщо щось, як завиють сирени, ховаємося у своїх підвалах. А ви вже щось у свій занесли? Якщо у вас нема що нести, приходьте до мене.

А й справді, чого б не занести у свою пивницю кілька закруток і бодай дві-три каструлі води? Йду щось робити…

Читайте також: Львів має план оборони міста