«Самашедші» кораблі

Нещодавно Росія відзначила День ВМФ парадами кораблів, зокрема, і в окупованому Севастополі. Як відзначають аналітики, цим святкуванням завершився черговий цикл російського піару на темі домінування у світовому океані.

У той час, коли непридатний до ремонту після пожежі і падіння на нього важкого крана авіаносець «Кузя» («Адмірал Кузнецов») після «димового» походу до берегів Сирії, очікує рішення щодо своєї незавидної долі через катастрофічну моральну застарілість, президент Росії Володимир Путін вирішив підняти бойовий дух російських моряків. При цьому розкрив мілітаристські настрої своєї держави.

За останні вісім років Росія збудувала, за його словами, понад 200 кораблів, катерів, допоміжних суден. 60 з них зараз постійно перебувають у світовому океані, у дальній морській зоні. Росія прагне, щоб 70 відсотків її ВМФ становили нові кораблі. Для цього невпинно трудяться кораблебудівні заводи, вісім з яких Путін назвав, в тому числі і анексований в України «Залив».

За тиждень до святкування під час церемонії закладання суден на керченському заводі «Залив» він оголосив про початок будівництва шести нових наступальних бойових кораблів. При цьому всі директори заводів підкреслювали, що нові кораблі — це кораблі-вбивці, які здатні нести найсучасніше озброєння, в тому числі гіперзвукову зброю. Два з них, фрегати «Адмирал Юмашев» і «Адмірал Спиридонов», закладено у Санкт-Петербурзі, два ядерних крейсерських підводні човни «Воронеж» і «Владивосток», — у Сєвєродвинську.

Для заводу в Керчі Путін відвів особливу роль. Тут закладені два вертолітоносці «Иван Рогов» и «Митрофан Москаленко». Після того, як тодішній президент Франції Франсуа Олланд через анексію Криму скасував контракт і відмовився продати Росії вже побудовані два кораблі проєкту «Містраль», Путін вирішив «не впасти лицем в грязь» і побудувати аналогічні кораблі в Росії.

Кажуть, будівництво «Містралів» у Франції йшло з участю російських спеціалістів, і вони, звісно, скопіювали не тільки схеми кораблів-вертолітоносців, але й новітні натівські і французькі технології кораблебудування. Здається, за здобутими російськими шпигунами кресленнями збудувати такі ж кораблі є лише справою техніки, але то тільки на перший погляд.

Росіяни хваляться, що універсальні десантні кораблі проєкту «Прибой», що будуються в Криму, кардинально відрізняються від французьких вертолітоносців проєкту «Містраль», хоч насправді, вони є їх копіями. Російські військові наголошують на їх, начебто, відмінностях. Кажуть, «Містраль» спочатку був штабним кораблем, і тільки потім став універсальним десантним. У нього були відсутні багато систем, передбачених для бойового корабля. А російський «Прибой» — це універсальний десантний корабель. Він, начебто, призначений для висадки морського десанту на узбережжі противника з використанням вертольотів і катерів, на ньому можуть розташовуватися ударні і транспортні вертольоти, морпіхи, бронетехніка, десантні катери. Однак, ці вихваляння спростувала російська газета «Известия», яка всупереч твердженням військових написала, що «Первые российские вертолетоносцы проекта 23 900 — „Иван Рогов“ и „Митрофан Москаленко“ — станут плавучими штабами. В ходе строительства корабли получат новейшие системы связи дальнего радиуса действия, автоматизированные системы управления и терминалы спутниковых станций. На них оборудуют места для размещения штабных специалистов», — пише видання. Копії вони і є копії.

Воєнний історик Дмитро Болтєнков стверджує, що нові кораблі будуть погрожувати населенню далеких континентів: «Корабельной группировкой, находящейся где-нибудь в Индийском океане или Средиземном море, лучше управлять непосредственно оттуда, а не из Москвы. Командующий на месте лучше видит обстановку и может более оперативно принимать решения». За словами експертів, це значно підвищить ефективність і оперативність дій російських військових у світовому океані. Під час десантування плаваюча бронетехніка у бойовому порядку може покинути борт корабля і висадитися на березі. Ударні вертольоти підтримують вогнем висадку морського десанту, а транспортні доставляють морпіхів повітрям, наприклад, у тил противника, що обороняється. Можете уявити, що чекає країни Середземного моря чи Індійського океану.
Тим більше, що росіяни свій проєкт зробили більшим у порівнянні з французьким. Ці кораблі мають дедвейт по 25 тисяч тонн («Містралі» до 22 тисячі тонн), довжину до 220 метрів («Містралі» до 199 метрів), будуть брати на борт до 20 гелікоптерів, і два посилених батальйони морпіхів.

Насправді це може виявитись даниною звичній російській гігантоманії. Багато аналітиків висловлюють сумніви щодо можливості побудови нових кораблів у Керчі. Російський військовий оглядач Павло Фельгенгауер в ефірі радіо «Крим.Реалії» пояснює, що ці вертольотоносці — наступальні кораблі для проведення десантних операцій біля чужих берегів. Теоретично і в районі Одеси в Україні, Констанци в Румунії або Варни в Болгарії, у Босфорі. Інша точка зору — такі кораблі нема сенсу тримати в Чорному морі. Їх арена — Далекий Схід, світовий океан. Павло Фельгенгауер пояснює, що «таких кораблів раніше не будували ні в Росії, ні в СРСР. Вертольотоносці придумали свого часу в США, ще за часів в'єтнамської війни. Багато інших країн взяли приклад з американців». На його думку, в будівництві таких кораблів у Криму навряд чи погодяться брати участь іноземні підрядники через загрозу західних санкцій. Найкраще їх вміють будувати південнокорейці. У Керчі фахівці з Південної Кореї точно працювати не будуть, та й Китай не визнає півострів російським. Без іноземної допомоги побудувати вертольотоносці буде непросто, оскільки такого досвіду в Росії немає. Авіаносні кораблі за радянських часів будували в Миколаєві, а в Керчі нічого схожого не робили. В технічному сенсі це авантюра…"

Отже, чи становлять нові російські проєкти загрозу для України? З одного боку, в Керчі давно побоюються, що будівництво секретних кораблів на заводі «Залив» призведе до того, що і все місто буде оголошене закритим, в Керч почнуть пускати за перепустками, як це було колись з Севастополем.

З іншого боку, офіційний Київ недооцінює російську загрозу з Криму, заявляє український юрист-міжнародник і фахівець з морського права Борис Бабін. Є дуже негативні тенденції в тому, що росіяни прагнуть посилити ефективний контроль над акваторією Чорного моря і припортовими водами Одеси. «Росіяни змушені підтримувати таке підсанкційне підприємство за рахунок бюджетних проєктів. При цьому гроші виділяються великі, адже на війну у Росії вони знайдуться завжди. Є глибинні наміри росіян продовжувати військову агресію з Криму, в тому числі на підконтрольну Україні територію. На жаль, з цього приводу хвилюються тільки країни НАТО, а у нас ще восени так і не відбулося заплановане засідання Ради національної безпеки і оборони з проблеми мілітаризації Чорного моря. Ми ніяк не готуємося до подальшої російської агресії і навіть припинили фінансування ракетної програми». На думку Бориса Бабіна, навіть не дуже якісно побудовані російські військові кораблі здатні успішно виконувати завдання в порівняно невеликій акваторії Чорного моря — що і викликає занепокоєння країн НАТО в регіоні.

«Щодо заводу в Керчі, — каже Борис Бабін, — в разі позитивного рішення щодо військового замовлення там, швидше за все, будуть вести конвеєрне складання: зроблять корпус, а механізми і агрегати будуть завозити ззовні і тільки встановлювати. Росія буде збирати обладнання з миру по нитці і закуповувати у підсанкційних режимів в третіх країнах. Бюджет проєкту неминуче зросте, в півтора мільярда доларів вони не вкладуться. Але на цей проєкт Росія все ж виділить гроші і буде робити все, щоб його реалізувати. Правда, максимум, що відчують мешканці Керчі — збільшення кількості співробітників ФСБ в місті. Я не думаю, що всім підвищать зарплати або над містом проллється інвестиційний дощ».

Турецький політолог-міжнародник, експерт Центру політичних досліджень в Анкарі Орхан Гафарли зазначає, що офіційна Анкара спостерігає за планами Росії по мілітаризації регіону. «Звичайно, Туреччина тривожиться щодо того, що Росія посилить свою присутність в Чорному морі. В якийсь час між країнами був баланс, Туреччина намагалася його підтримувати, і це позитивно позначилося на регіоні. Однак після анексії Криму Росія посилює свою присутність і на півострові, і в Чорноморському басейні. Тим часом між країнами НАТО в регіоні немає консенсусу з багатьох питань — між Туреччиною, Румунією і Болгарією, а також країнами, які співпрацюють з НАТО — Грузією і Україною. Не вистачає діалогу щодо того, як збалансувати російську військову присутність в регіоні. Туреччині самій це не вдасться. У підсумку все може прийти до того, що чорноморські країни зажадають зовнішньої підтримки».

​В ефірі українського телебачення ексглава МЗС України Павло Клімкін заявив, що Україна повинна домогтися прийняття санкцій проти кораблів, які почнуть будувати на Керченському заводі «Залив». «Ми повинні залишити „в клітці“ ці кораблі назавжди. Наша дипломатія має попрацювати, щоб кораблі не приймали в порти і не брали участі з ними у навчаннях».

Всі телеглядачі, які спостерігали за візитом Володимира Путіна в Керч, відзначили, що показана картинка не засвідчує відвідин президентом міста. Робітників заводу на цей день відпустили у відгул, учасників передачі два тижні тримали в обсервації, щоб не виявились хворими на коронавірус. Телевізійні зйомки проведені так, що ніде у кадрі нема цілісної картинки, за якою можна було би ідентифікувати, що вони проведені в Керчі — ні моря, ні краєвидів міста, ні панорам заводу. Таке дійство можна було провести і в бункері. Спостерігачі відзначили, що в церемонії закладання кораблів не брали участі ні російський глава Криму Сергій Аксьонов, ні спікер Владімір Константінов, які зазвичай при Путіні завжди.

Очевидно, з цієї причини завод «Залив» вирішив влаштувати сатисфакцію Сергію Аксьонову. Уже наступного дня йому дали змогу взяти участь у спуску на воду щойно збудованого збройного катера, якого всі називають гордо кораблем. Коментуючи цю подію, Сергій Аксьонов сказав:

«Возрождение судостроения происходит сумасшедшими темпами. Вы видели, каким был этот завод в 2014 году, и сегодня налицо изменения. Это все произошло благодаря руководству завода, трудовому коллективу, которые самоотверженно здесь работали».

Не відомо, чи знає російський глава Криму, що він фактично процитував Ліну Костенко, однак таке «самашедше» витрачання грошей російських платників податків на будівництво кораблів, місія яких буде полягати у залякуванні населення всього світу. А також у тому, щоб потім зіржавіти, як «Кузя», не принісши ні рубля прибутку народові, розумним не назвеш.