Горішок може стати «золотим» лише через сім років, або Як адвокат заклав горіховий сад

Тут саджанці грецького горіха вже сягають двох з половиною метрів, а фундук дає перші плоди. Влад — фаховий адвокат, магістр права — знайшов собі хобі. Горішнику віддає увесь вільний час, а цього року підготував ґрунт і планує розширити насадження.

Почалося все з того, що приватизував зем­лю у селі, де народив­ся. Задумався над тим, як ви­користовувати землю. Бачив, як довкола у селі багато зем­лі пустує, і на душі ставало не­спокійно від того, що земля — безцінне багатство — заростає чагарниками.

Сам живе із родиною у су­сідньому селі Містках, звів там будинок. Зараз разом з орендованими ділянками має близько 10 гектарів. Щоб засіяти пшеницею та інши­ми зерновими, і щоб ця спра­ва була окупною, землі треба більше. Посадити малину теж не ризикнув, бо мав приклад друга: той рік тому посадив, а ягода вродила у всіх. Тож перекупники скинули ціну. Малина ж зберігається кілька днів. Тому другові треба було або продати її за безцінь, або залишити, щоб вона зігнила. Тож він не тільки не заробив, а й зайшов у мінуси.

Влад зупинив свій вибір на горіхові, і не в останню чер­гу з огляду на те, що він збе­рігається довго. «З горіхом я сильно не залежатиму від кон’юнктури ринку. Якщо пе­рекупники почнуть „хуліга­нити“, я зможу свій урожай притримати, коли ціна буде прийнятною. Потрібно лише створити умови для зберіган­ня — сухе чисте приміщення». До того ж цікавості до горіха тоді додав ще й скандал із ті­ньовим горіховим бізнесом на Одещині.

Отож Влад посадив грець­кий горіх на півтора гекта­рах. Вирішив вкласти заро­блені гроші у закладку саду, щоб бачити результат, а не просто проїсти зароблене. Батьки попервах ставилися до хобі сина дещо скептично, але невдовзі, побачивши, на­скільки серйозно він ставить­ся до цього заняття, почали його підтримувати. Дружина, як розповів Влад, підтримує його завжди.

Хоча добре усвідомлював, що горішок стане «золотим», тобто сад почне давати пер­ші плоди десь через сім ро­ків. Тому посадив у міжряд­дях фундук, який зараз займає площу пів гектара. Таку схе­му посадки вважає своїм ви­находом. Також облаштував зрошувальну систему і водя­ну свердловину — теж за своїм методом.

Ще йому порадили ско­ристатися Державною про­грамою розвитку садівни­цтва, за якою відшкодовують із державної скарбниці вар­тість саджанців. Зібрав па­кет документів і, сам цього не очікуючи, отримав від­шкодування на картку — ре­альні гроші. Саджанці купив за 90 тис. грн, з яких 61 тис. грн згодом повернула дер­жава.

«Держава відшкодовує по 330 грн за саджанець щепле­ного горіха і по 80 грн — за са­джанець фундука. При тому повертає не більш ніж 80 від­сотків вартості саджанця», — розповідає Влад. Тепер він радить усім спробувати і на­голошує: цей механізм реаль­ний, і він діє. Готовий навіть надати необхідні консультації для підготовки документів.

Для висадки Влад вибрав найкращі саджанці, здебіль­шого української (чернівець­кої) та молдавської селекцій. Навчався за допомогою Інтер­нету, на YouTube, у законодав­ця «горіхової моди» в Україні Миколи Кіктенка, який займа­ється горіхівництвом понад 50 років, на семінарах у Льво­ві та Києві, їздив дивитися, як виглядають великі фундукові сади на Закарпатті. Там вони подекуди займають площі до 100 га. У спеціалізованій уста­нові замовив проєктно-кошто­рисну документацію. Побачив, що система працює, і цього року продовжуватиме розши­рювати свій сад.

А щодо окупності — то це питання перспективи. Перші плоди грецьких горіхів мати­ме вже через рік, а фундука, завдяки якісному посадковому матеріалу, — вже трішки збира­тиме і цьогоріч.

Ми приїхали у поле, розта­шоване в мальовничій місце­вості за 25 км від Львова. По­садка з трьох боків оточена лісом, тому їй не страшний ві­тер.

Влад турботливо оглядає саджанці. За рік вони вирос­ли нівроку, подекуди заввиш­ки два з половиною метри. Його лякали, що взимку бага­то саджанців можуть померз­нути, але майже сто відсотків вижили. До того ж більшість саджанців фундука мають па­гони, з яких можна вже наступ­ного року виростити власний посадковий матеріал.

Тут Влад розповідає про ще одну перевагу горіхівництва — воно не потребує стільки до­гляду, як інші культури. Поки що з усіма садовими роботами справляється сам, а ще допо­магає брат. Якщо потрібна тех­ніка, Влад звертається до зна­йомого тракториста. Згодом, коли сад підросте, каже, мож­ливо, доведеться і працівників залучати.

Як використовуватиме влас­ний врожай, коли підуть про­мислові масштаби, ще не думав. Але, наприклад, усі шо­коладки, які у нас виготовляють, містять імпортний фундук.

Коментар для «ВЗ»

Ігор Вус, начальник управління сталого розвитку, сільськогосподарського виробництва, інфраструктури та земельних відносин департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА

Торік кожен суб’єкт господарювання, який заклав сад, мав можливість скористатися Державною програмою розвитку садівництва, яка передбачає відшкодування з держбюдже­ту близько 80% вартості придбаного посадкового матеріа­лу. Хоч ця державна програма діяла значно раніше, але торік змінили заходи, за якими надавалася фінансова компенса­ція суб’єкту господарювання. У першу чергу надавали під­тримку на відшкодування вартості придбаного посадкового матеріалу, у другу — на заходи з будівництва сховищ, заку­півлю техніки для сортування і на заморозку. Торік пріоритет надавали господарствам, які заклали нові саджанці. У Львів­ській області отримали відшкодування на 36 млн 476 тис. грн. З них загальна сума на відшкодування витрат на придбання саджанців становила 15 млн 545 тис. грн. Кошти отримали 16 суб’єктів господарювання — і фізичні особи-підприємці, і ТзОВ. І сади вони посадили різні — горіхові, малинники, жи­молость, ожину, аґрус, черешню, вишню, яблука, сливи, пер­сики, чорницю, полуницю, лохину.