«Дві Катерини» й 26 кіз

У гірському селі Тухлі працює козяча ферма «Дві Катерини». Сири, приготовлені за рецептами «Двох Катерин», неодноразово хвалили дегустатори провідних ресторанів Львова та інших міст України. Лише за останні три місяці на дегустаційні екскурсії на цю ферму завітали три тисячі відвідувачів, серед яких були й переселенці зі сходу України. «Дві Катерини» мають чотири грамоти від Львівської ОДА — за те, що розвивають у нашому регіоні гастрономічний туризм.

Ферму «Дві Катерини» заснували 2016 року дві жінки — уродженка Алчев­ська Луганської області 60-річ­на Катерина Тарасенко та 33-річ­на Катерина Ільків зі Сколівщини. Катерина Тарасенко мала на схо­ді України свій бізнес, займала­ся вирощуванням грибів шиїтаке (азійський екзотичний продукт), а також городини. Згодом жінку змусили «поділитися бізнесом». У хід пішли погрози, насилля… З важкими травмами Катерина Та­расенко приїхала у Карпати, аби втекти від бандитів і залікува­ти душевні рани. Втекла зі сходу 2014 року, якраз тоді, коли туди увійшли російські агресори. Жін­ка орендувала скромну сільську хатинку в селі Уреві на Сколівщи­ні. Пригадує, спершу місцеві не любили її, мовляв, переселенка, східнячка. Навіть відьмою нази­вали…

Згодом Катерина Тарасен­ко здружилася з місцевою Кате­риною Ільків, яка мешкала з нею по сусідству. Ільків — мама трьох дітей, двічі вдова. Жінка спро­бувала знайти своє щастя втре­тє, але довелося розлучитися — чоловік випивав і піднімав на неї руку. Згодом у Катерини Ільків згоріла хата, не було куди поді­тися з дітьми. Катерина-старша прихистила подругу, сказала, не залишить її у біді. Жінка за­брала зі собою одну козу і козе­ня. З того часу у двох Катерин й зародилася ця ідея — збільши­ти поголів’я кіз, відкрити ферму й заробляти на цьому гроші. Та­расенко почала шукати фінан­сову допомогу у різних гран­тових програмах, зокрема для переселенців. Грант їй дали, справи у бізнесі потрохи поліп­шувалися. Спершу заробляли на те, щоб прогодувати сім’ю. Згодом вирішили приймати на фермі туристів і пригощати їх смачними сирами.

Екскурсія фермою (з часту­ванням) коштує 50−60 гривень за особу. Тут можна придбати сири по 400−600 гривень за кі­лограм. «Фішка» цієї ферми — копчений козячий сир та брин­за. Коли наша група скуштувала ці смаколики, просили добав­ки… Сири тут подають з медом, карпатським варенням, волось­кими горіхами та засушеними вишнями. Ферму «Дві Катери­ни» прийняли у спілку органіч­ної продукції «Смак українських Карпат». Це означає, що у них з’явився новий ринок збуту.

Я відвідала популярну козячу ферму у Тухлі в рамках промоцій­ного туру від Львівської ОДА. 26 кіз «Двох Катерин» оселилися на ко­лишній закинутій колгоспній фер­мі, що неподалік гори Захар Бер­кут. Дві фермерки Катерини працю­ють тут на правах оренди, але шу­кають кращий ва­ріант для кізочок. Старша господи­ня ферми, Кате­рина Тарасенко, знайомить нашу групу зі своїми, як вона їх називає, вихованцями. «Розводимо традиційних карпат­ських кіз, а ось цапа брали поро­дистого, у бельгійця Бернара Ві­ллема. Нашого цапа звати Байк. Уже кличу для вас своїх кізок. Не­хай підуть на сніг, трохи погри­зуть гілочки дерев і кущів. Дуже люблять туристів. Були випадки, коли ми своїх кіз з автобусів ви­ловлювали. Тварини йшли за гос­тями і не хотіли прощатися. Бо ті їх гарно годували, бавилися з ними».

Катерини кажуть, зараз кози дають мало молока, бо не сезон. А дві кози чекають поповнення. «Козь, козь, козь, — гукає своїх тварин пані Катерина. — Дівчата, виходимо! Марта, Фрося, Дум­ка, Соломія, Єва, Адель, Хмара, Лана…». Чотиримісячна кізочка вирішила спробувати на зуб… металеву застібку моєї сум­ки. З переляку я наробила га­ласу… Пригадую, коли в дитин­стві жила в селі, не любила ні кіз, ні корів. Бо вони могли вдарити рогами… «Наші кізочки чемні, не буцаються. Але люблять тя­гати зубами замочки і шнуроч­ки, — каже Кате­рина Тарасенко. — Також цілу­ються, люблять, коли їх обніма­ють». Пані Кате­рина поцілувала одну козу, наче дитину, назвала її «Моя лапочка».

Поки кози наминали гіл­ки кущів, нас у стайнях зустрі­ли кури, півні та коти. У «Двох Катерин» «жителі асфальту» можуть навіть влас­норуч вийняти з гнізда курячі яйця. Катерина Тарасенко каже, це спеціально роблять для тих туристів, які ніколи не бачили курячих гнізд. «2019 року пла­нуємо облаштувати тут кон­тактний зоопростір, — ділиться планами Катерина Тарасенко. — Тут будуть не лише кізочки, а й інша живність. Усі — „ручні“, щоб люди з міста могли побачити і доторкнутися».

Запитую, як дві Катерини спрацювалися, чи не сваряться через робочі питання. «Ми оби­дві сильні жінки, — відповіла Ка­терина Ільків. — Спрацювали­ся добре! Вдячні долі, що життя нас поєднало».

Фото авторки

с. Тухля, Сколівський район Львівщини