Магазин — без продавця, замість каси — слоїк

Аби продавати, не завжди потрібен продавець. У Німеччині та інших європейських країнах дедалі частіше магазини без продавців практикують місцеві фермери. Нещодавно такий з’явився у нас на Львівщині. Біля траси Київ — Чоп у селі Банюнині Кам’янка-Бузького району колишній сільський голова і депутат Львівської обласної ради, а нині садівник Михайло Костюк відкрив такий магазин просто неба. Журналіст «ВЗ» вирушила у Банюнин, аби на власні очі побачити, як працює таке ноу-хау.

У селі уже є три такі магазини. За прила­вок тут слугують сани. Тут усе потрібне для покупця — як у справжньому євро­пейському магазині: торбинки, щоб набирати товар, вага, аби його зважити, і навіть вода і серветки — щоб вимити, витерти яблуко і ску­штувати. На прилавках стоять троянди (теж із городу господаря, виплекані господинею) — для краси. Але особливість полягає у тому, що тут немає продавця. Кожен може вибрати собі товар до вподоби, за потреби зважити, як-от яблука, і залишити гроші в касі. За касу тут слугує трилітровий слоїк з кришкою, у якій є дірка для вкидання грошей. До речі, мага­зин працює цілодобово. Усі цінники вказані і є напис «Самообслуговування».

Асортимент продукції надзвичайно широ­кий — яблука, яблучний сік у літрових, трилі­трових слоїках, малинове варення, лікувальні настоянки з чорного та грецького горіхів, сік з чорного горіха («суцільний йод») і настоянки з нього, які є потужними ліками, що навіть від раку помічні, саджанці туї. Тут і гриби — Ми­хайло з сином назбирав, а дружина Галина накрутила. Дозрів і свіжий товар — гарбузи. А в полі і в саду у господаря свіженьке дозрі­ває. Так що пан Михайло не має часу везти до Львова і продавати товар або стояти у селі біля нього. Тому й з’явився такий оригіналь­ний спосіб реалізації. Ціни: кілограм яблук — 5 грн., за один літр соку — від 35 грн. Сік можна і спробувати — склянка коштує 10 грн.

Слава про цю крамничку просто неба прокотилася Інтернетом, і тепер кожен, хто їде київською трасою, зупиняється біля неї. Буває, і автобуси із туристами… Головне, як наголошує власник, — це довіра до клієнтів. «Ніхто нічого не краде, — тішиться пан Михай­ло. — Хай хто мені скаже, що ми не в Європі і що нема ніяких змін в суспільстві. „Совок“ минає і з ним — звичка все цупити».

За той час, поки я біля придорожнього ма­газину чекала на господаря, тут зупинилася не одна автівка. Познайомилася з родиною з Вільнюса (Литва), яка їхала зі Львова. Зупи­нилися, скуштували яблук і, придбали їх собі, купили і яблучного соку. Кажуть, у них таких магазинів немає, це велика довіра до людей. Їхали туристи до Калуша, ще один чоловік по­вертався додому, до Почаєва, купив яблук і каже: «Мені подобається така ідея із самооб­слуговуванням. Це вселяє віру в те, що все-таки українці — чесні люди. Прийшов, зважив, поклав гроші у скарбничку і поїхав». Не оми­нули магазину й австрійці, які їхали зі Львова, — придбали наших яблук.

Нарешті під’їхав господар і — одразу до товару. Дивиться, чи немає гнилих яблук, бо переконаний: якщо попадеться одне гниле, воно його репутацію зіпсує, як ложка дьогтю — бочку меду. Пан Михайло постійно стежить, аби товар на прилавках не переводився.

Щодня з усіх трьох майданчиків господар збирає до трьох тисяч гривень. Хоч розпочав таку діяльність нещодавно (близько двох тиж­нів тому), але вже близько десяти тонн різної продукції реалізував. «Мене запитують, чи я сплю уночі, — каже господар. — Відповідаю за­питанням: «А ви спите? І я сплю». Запитують: «А хто ж стереже?», відповідаю: «Совість».

Садівник розповідає, що ідея таких мага­зинів — це не ідея, а крик душі: «І не треба в Європу на роботу їхати родинами. Якщо по повній викладатися на роботі тут, рано вста­вати, пізно лягати, і працювати 100 відсотків на себе, а не на когось — заробітки будуть такі самі». Пан Михайло знає, про що говорить, адже об’їздив 23 країни, з яких у чотирьох був на заробітках.

с. Банюнин Кам’янка-Бузького району