«Вирощуємо на своїх ділянках картоплю й моркву, а поляки – фундук і лохину»

Фермери Львівщини навідалися за досвідом до польських колег — за сприяння департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА, в рамках проекту «500 успішних сімейних господарств». Польські господарства, де вирощують малину, лохину (ягоду, схожу на чорницю, але більшу), фундук, сподобалися нашим садівникам. У Свєнтокшиському воєводстві побачили, як на невеликих присадибних ділянках вирощують ці культури, на одному гектарі землі, заробляючи до 10 тисяч доларів.

Крім ознайомлення з садівничими господарствами регіону, наші земляки побували у місті Кєльце, на найбільшій у Польщі виставці сільськогосподарської техніки. “Польського фермера не болить голова, куди подіти продукцію. Він знає, що її куплять за нормальною ціною, - ділиться враженнями від поїздки фермер Андрій Косик. - У нас із цим біда — працюють кілька монополістів, які диктують свої умови. Ягода швидко псується, вони тим користуються і знижують закупівельні ціни, іноді навіть на 30 — 40 відсотків».

«Там здорова конкуренція, - веде далі фермер. - Кожен фермер платить податок за один гектар. Незалежно від того, що на ньому вирощує, плата за гектар дорівнює вартості 250 кг жита. Величина цього податку щороку коливається і залежить від вартості жита на ринку. Інші податки у них відсутні. Поляки скористалися дотаціями ЄС, придбали надсучасну техніку, розвинену інфраструктуру. Щоправда, вже перестали отримувати ці дотації, і нам буде легше конкурувати з ними. Хоча ми й далі працюємо дідівськими методами».

Львівська делегація відвідала село Собещани, де майже всі мешканці вирощують малину. З одного гектара польські селяни заробляють 10 тисяч доларів (за відрахунком зарплати та інших видатків). А от врожай малини збирають українки. Залежно від урожайності ягід, працівницям платять від 2,50 до 3,50 злотих за три літри (стільки вміщує спеціальна посудина), або один злотий за один літр.

“Фактично ті самі гроші платять і в Україні”, - каже пан Андрій. Він розповідає про одну зі своїх сезонних робітниць Ганну. На запитання, чому їде на роботи в Польщу, адже ті ж гроші можна заробити в Україні, відповідає: «Коли приходжу з роботи, мушу попоратись біля господарки — погодувати корів, свиней, курей... Так само вранці, перед роботою, і так щодень. У якому ж я виграші?» От і виходить, що для наших сільських жінок, які звикли до роботи, сезонне збирання ягід у Польщі — невелике навантаження. “Вони на цій роботі відпочивають...”.

Відвідали наші фермери й великі польські господарства. Одне із них - колективне господарство RSP Hopkie, що вирощує зернові, технічні культури та овочі. RSP Hopkie — приклад кооперації тридцяти офіційних агровиробників, які спільно володіють землею площею 1000 га. У період збирання врожаю господарство додатково забезпечує роботою 12 мешканців села. Річний обіг — близько 14 млн. злотих. «Від побаченого нам просто очі на лоба лізли. Техніка, заморожування, вирощування, переробка - усі процеси на такому високому рівні!» - з захопленням розповідає Андрій Косик. Обов’язково хоче поділитися зі своїми односельцями усім побаченим.

Андрій очолює молодий кооператив «Агросвіт», який розпочав роботу торік у травні, у селі Крехів Жовківського району. Коли розпочався проект «500 успішних сімейних господарств», його учасниками стали мешканці Крехова зі своїми родинами. Якщо спершу селяни ставились до ідеї скептично, то сьогодні у кооператив хочуть увійти й селяни-одноосібники, і переселенці зі сходу України. Кооператив допомагає їм взяти в оренду землі на території села. Андрій Косик каже, мета цієї роботи - показати сільській громаді, що земля не повинна пустувати, на ній можна і треба заробляти гроші.

Голова кооперативу восени заклав невеличку плантацію й на чотирьох гектарах, які орендували у пайовиків, посадив ягоду. Закупив у Вінниці чотири сорти саджанців малини — Понка, Аміра, Джоан Джей, Полана. Хоче переконати людей садити малину. «Люди ж наші бояться, бо куди подінуть урожай? - пояснює кооператор. - Наш кооператив вирішив допомогти у збуті й почати з ягід, які люди збирають у мальовничих лісах Жовківщини. Для цього селяни встають вдосвіта і йдуть до лісу по чорницю, ожину. На другий день їдуть до Львова, щоб продати зібране. Ми ж вирішили оптимізувати їхню роботу, зменшити навантаження, збільшити коефіцієнт корисної дії і систематизувати процес збирання. Готові навіть організовувати доїзд транспортом до лісу. Потім закуповувати зібране і реалізовувати».