«Отримати дозвіл на експорт в ЄС – півсправи. Найскладніше знайти клієнта»

Свято наближається! Угода про глибоку та всеохопну зону вільної торгівлі з ЄС набуває чинності уже з 1 січня 2016 року. Тобто залишилось менше двох місяців. Та чи готовий наш бізнес до роботи в умовах ЗВТ? Схоже, не надто. З травня минулого року Україна отримала односторонні преференції, які дали змогу частину товарів постачати до ЄС без мит, а частину — за мінімальними митними ставками. Однак експорт до ЄС за перше півріччя цього року впав на 35,6% (порівняно з аналогічним періодом минулого року). І це при тому, що російський ринок для більшості товарів закритий, тож ті виробники, які раніше торгували з РФ, мали б переорієнтуватись на європейський ринок. То що ж не так з нашим експортом?

Найбільше лякають наших виробників європейські стандарти якості та безпеки продукції. Аби їх отримати, треба зібрати купу документів, у деяких випадках пережити “верифікаційний візит” (коли на підприємство приїжджають європейські інспектори). Як розповідали на підприємстві, яке експортує соєву олію до ЄС, “імпортні” інспектори перевіряли не лише їхнє підприємство, а й виїжджали на фермерські господарства, у яких воно закуповувало сою... Загалом на проходження сертифікації підприємства витрачають від шести місяців до двох років. Відтак, знаючи наперед, що отримати сертифікат нелегко, чимало підприємців навіть не намагаються його отримати.

Зрештою, якщо великий бізнес може собі дозволити оплатити юристів та консультантів, які допоможуть підготувати документи на отримання сертифікатів, то менші компанії фінансово собі не можуть цього дозволити. Скажімо, обов’язковою умовою є тестування товару в одній із європейських країн. Це достатньо дорога процедура. В Україні ж досі нема жодної сертифікованої лабораторії, яка могла б видавати такі документи. Закон «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», який би дозволив отримувати сертифікати євро­зразка в Україні, набуде чинності лише з 10 лютого 2016 року. І не факт, що відразу запрацює. Скажімо, 20 вересня цього року набув чинності Закон “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, яким впроваджуються європейські стандарти безпеки продуктів. Це так звана система НАССР, яка вважається найефективнішою в усьому світі. Цей закон фактично ліквідував ветеринарну, фітосанітарну служби, інспекцію захисту прав споживачів, а натомість мала з’явитись Державна служба з питань безпечності харчових продуктів. Та ця служба досі існує лише на папері. Лише нещодавно почали створювати регіональні представництва цієї служби.

«У частині законодавства ми більш-менш готові до роботи в умовах ЗВТ. Залишилось кілька законів, які треба прийняти в другому читанні. Але є велика частина підзаконних актів, які треба прийняти, — каже виконавчий директор Українського клубу агробізнесу Олександр Жемойда. — Але в будь-якому випадку, на різке збільшення експорту розраховувати не варто. Є кілька моментів. Перший: а що саме ми хочемо експортувати до ЄС? Європейський ринок насичений, тому важливо знайти свою нішу. Так, наші товари конкурентні за ціною, але є ще питання якості і безпеки. І тут уже питання, наскільки виробник сам стежить за безпекою своєї продукції. Адже особливість європейського ринку у тому, що там контролюють безпеку на кожному етапі — від лану до столу. Тобто починаючи від якості ґрунту, закінчуючи готовим продуктом. Як багато у нас є виробників, які щороку перевіряють якість ґрунтів? Стежать за тим, які засоби захисту рослин використовують? Треба відповідати також європейській якості виробництва, управління компанією. Якщо бізнес нормально налагоджений і виробник від початку контролював якість на кожному етапі виробництва, як це і має бути, то для нього отримати сертифікат буде не надто складно. Але справа не лише в сертифікаті. Треба знайти контрагента в ЄС, якому ви будете постачати товар. Якщо виробники намагатимуться відповідати європейським вимогам, то навіть якщо вони не поч­нуть експортувати до ЄС, якість товарів на внутрішньому ринку поліпшиться”.

Про те, що наявність партнера за кордоном є найважливішим чинником для експорту в ЄС, кажуть і у Львівській торгово-промисловій палаті. “Ми проводимо багато семінарів на тему експорту до ЄС. На них завжди багато підприємців, — каже в. о. віце-президента ЛТПП Володимир Коруд. — Готуємо поїздку до Кракова для представників малого та середнього бізнесу, аби вони могли поспілкуватись з потенційними партнерами. Уже є одне польське підприємство, яке готове у нас купувати капусту та буряк. Власне для налагодження експорту найважливіше — це пошук партнера. Знаю випадок, коли фірма отримала усі сертифікати на експорт до ЄС, а експортувати так і не почала — не знайшла контрагента. Натомість якщо є надійний партнер, то він допоможе і з проходженням сертифікації”.

У ЛТПП розповідали про одного француза, який захотів імпортувати до Франції наш мед. Не лише допоміг нашому виробнику отримати сертифікати, а й мусив переконувати французів, що мед з України — безпечний і корисний. Адже у них була стійка асоціація: Україна-Чорнобиль-радіація... Відтак перед тим, як почати процедуру сертифікації, варто пошукати компанію-партнера за кордоном, яка потенційно купуватиме український товар. Тут нашому бізнесу мали б допомагати торгові представники, які мають бути при кожному посольстві і консульстві України за кордоном. Утім, складається враження, що робота консульських установ України зводиться до проведення Днів Шевченка чи Франка та вечорниць на Маланки...

Але не варто забувати, що Зона вільної торгівлі — це не лише експорт до ЄС. Це також імпорт до України. Але навіть зі зниженням імпортних ставок (їх знижуватимуть поступово впродовж десяти років) більше імпорту на полицях наших магазинів, ніж є, навряд чи варто очікувати. Девальвація гривні та зубожіння населення — значно сильніший бар’єр для імпорту, ніж будь-які митні ставки. Але ж з ЄС експортуємо не лише готові товари, а й обладнання і комплектуючі, які використовують тут на виробництві.

“У нас працює 80 компаній з європейським капіталом. Це фактично європейський бізнес, який працює в Україні, зай­мається і імпортом, і експортом. Вони чекали ЗВТ уже років з двадцять. Наша асоціація допомагає готувати законодавчу базу, допомагаємо і українським компаніям виходити на ринки ЄС, — каже координатор Європейської бізнес-асоціації на Львівщині Мар’яна Луцишин. — Ті українські підприємства, які вміють грати за правилами і готові працювати відповідно до чинного законодавства, зможуть отримати і європейські сертифікати відповідності. Знаю кількох виробників, які налагодили експорт до ЄС та США ще до того, як почали говорити про ЗВТ. Знайшли, куди і до кого звертатись, пройшли сертифікацію і успішно експортують за кордон. Одне з них експортує корми для домашніх тварин, інше — дріжджі. Навряд чи це було для них легко, але поставили собі мету — і здійснили її.