У супермаркетах уже ні олії, ні борошна, ні круп...

Останні півроку українці лише приречено спостерігали за обвалом гривні. Хто міг собі дозволити купити долар по 17 чи по 20 гривень? Та коли після “заходів НБУ” у вівторок курс долара на чорному ринку перевалив за 40 гривень, а євро — за 50, люди кинулись скуповувати все, що можна... За один день супермаркети практично спустошили, а до заправок та аптек вишикувались черги.

Кореспондент “ВЗ” у середу вранці марно намагалась знайти пляшку олії. Зробила “два кола” по знайомому супермаркету, а олії так і не знайшла. Думала, переставили кудись. Питаю прибиральницю, де стоїть олія. “Он там... Стояла. Бачите, як вчора вимели все. Я як зранку прийшла на роботу, мало не впала”, — скаржиться жінка. Полиці, де була олія, — порожнісінькі. Лише збоку стоять пляшки оливкової (понад 130 гривень за півлітра), кунжутної та ще якоїсь там дорожезної олії. І ні пляшки соняшникової. У відділенні, де крупи продають на вагу, — порожні ящики. Ні цукру, ні борошна, ні гречки, ні макаронів... Лише круглий рис по 17 з копійками, але якийсь бруднуватий, тож і не забрали. Дві старенькі, які прийшли за борошном, безпорадно стали біля порожніх ящиків — певно, очам не вірили. “То що, голод буде?” — “Та який голод, продуктів досить, але дороге все буде” — “Ага, як не будеш мати грошей на хліб, то, певно, не будеш голодувала. Прийдеш сюди, хіба як до музею”. Тим часом до мене підходить ще одна жінка: “Ви не бачили, де перець? Звичайний чорний мелений перець”. Виявляється, перець теж у дефіциті...

Ряди, де стоять фасовані крупи, світять напівпорожніми полицями. Працівниця вивезла візок з двокілограмовими пачками борошна. Каже, то всі запаси, які у них лишились. “Ця ще по 14 гривень. По скільки привезуть нову партію, не знаю. Певне, ніхто не знає, які ціни будуть завтра...”. “Але поясніть мені, що борошно має до курсу? Добре, кава дорожчає — вона в нас не росте. Але чому ростуть ціни на борошно і олію? Масло теж подорожчало. Менше би давали туди пальмової олії, то, може, так не залежало б від валюти”, — обурюється чоловік, який за кожен товар, який клав до візка, звітував дружині телефоном. Він, бідака, їй доводив, що цукру справді нема, а не йому ліньки нести...

Уже на касі переді мною стояла молода жінка з дитиною у візочку. Вона взяла дві пачки гречки, “ростішку”, хліб і трохи моркви. Мала ще пачку прального порошку, але винувато попросила касирку пробити його в останню чергу — мала лише сотню, тому не була впевнена, чи вистачить грошей. “І як далі жити? Я вдома з дитиною, на малу дають 130 гривень, а ціни ростуть”.

Та, схоже, в уряді не підо­зрюють, що через стрімке зростання цін людям, що отримують менше 2000 гривень зарплати (а таких у нас більшість), скоро нічого буде їсти. Уряд до повного щастя таки запровадив додатковий імпортний збір 5-10%, через який імпортні товари подорожчають ще більше... Утім, в Арсенія Яценюка про те, що відбувається за межами будівлі Кабміну, знають не надто добре. У середу прем’єр заявив, що дізнався про те, що НБУ фактично заборонив торги на міжбанку до 27 лютого, з Інтернету! Після того він демонстративно забрав з засідання уряду міністра фінансів Наталію Яресько та помчав з нею до Порошенка. Президент, своєю чергою, викликав “на килим” голову НБУ. Порошенко начебто вимагав від Гонтаревої “припинити неподобство з валютним курсом” і дав на вирішення проблем тиждень.

Цікаво, а де вони усі були досі? Чи це у них був такий план — довести долар до 40 гривень, аби імпортери уже не бачили сенсу його купувати, а експортери почали продавати, бо дорожче вже бути просто не може? Виглядає на те, що 40 гривень за долар — це нарешті стеля, і далі курс почне відкочуватись назад. Принаймні у середу готівковий ринок таки пішов донизу — охочих купувати долар по 40 не виявилось, тож на “чорному ринку” “зелений” продавали по 38. Тішить і те, що кількість заявок на продаж валюти майже вдвічі перевищила кількість заявок на купівлю — є шанс, що гривня бодай трохи зміцниться.