Кілька думок щодо іранської нафти
Так от: основна частина нафтовидобутку та інфраструктури для експорту розташована в провінції Хузестан (80-87% нафтовидобутку за різними оцінками) і острові Харк (це найбільший експортний хаб, через який відбувається відвантаження 90% іранської нафти)
Унікальність цієї території в тому, що ця провінція відокремлена від решти Ірану Заргоським гірським масивом. Через гори пролягають 4 логістичні артерії, які гіпотетично можуть бути використані у військових цілях для перекидання важкої техніки.
І ще однією особливістю провінції є етнічний склад. Там переважають араби-шиїти і досить багато курдів. І саме там в січні були спроби захоплення міст, зокрема - за підтримки іракських курдів.
Тобто можна припустити, що план США - стимулювати на цих територіях «повстання» і прикрити його з повітря.
Тим більше для ВПС США не складе труднощів заблокувати нечисленні проходи через гори, попутно вибиваючи керівництво Ірану. І тим самим розчистити територію і повторити історію з Асадом. Це коли курди зайняли основні родовища нафти, і тим самим Сирія була позбавлена ресурсів, що в умовах блокади за кілька років привело економіку країни до колапсу.
Тим більше, з огляду на фактор етнічних курдів і азербайджанців, які в умовах деградації влади Тегерана можуть відірвати ще шматки території, то такий сценарій для Ірану виглядає максимально сумним. І при цьому цілком реалістичним.
До речі, напередодні початку операції колишній очільник Ірану зустрічався з представниками нацменшин Ірану. І про що вони там домовлялись - невідомо. Але, можливо, дуже скоро побачимо.
У будь-якому випадку розмови про російську та китайську допомогу, яка завершилась нічим, показали відірваність іранської влади від життя і нерозуміння того, що їх чекає. І це все на фоні атак ОАЕ та намагання перекрити затоку.
Саме з цієї причини шансів викрутитися у нинішньої влади Тегерана не залишається.