Чи варто серйозно аналізувати 20 пунктів, якщо вони все одно не будуть виконані і навіть прийняті у росії?

Важливо, щоби зброя і надалі надходила в Україну, а якщо/коли ці зусилля будуть зірвані, то це було «виною» не України.

Хоча реакція на оприлюднені «20 пунктів» – це гарна ілюстрація того, що будь-який фінальний документ цього етапу російсько-української війни (звісно, якщо він взагалі буде підписаний) не буде подобатися нікому. Просто на сьогодні так складаються геополітичні обставини, що повної і тотальної капітуляції росії, на жаль, не буде. І тому фінальний документ міститиме речі, які нам здаватимуться абсолютно несправедливими. Але світова історія нечасто буває справедливою. Принаймні одразу. І російсько-українська війна – це саме той випадок. 

З іншого боку, ці самі геополітичні обставини змушуватимуть Захід не залишати Україну наодинці з росією. Поразка України прямо суперечитиме інтересам тотальної більшості країн НАТО, і тому фінальний документ (знову ж таки, якщо він взагалі буде підписаний) міститиме достатньої механізмів аби зберегти суверенну українську державу. І знову ж таки – тут не про справедливість, а про національні інтереси країн Заходу.

Перемир’я на якомусь етапі справді можливе. Насамперед тому, що росія, попри бравурну пропаганду, також може потребувати паузи. Особливо, якщо і надалі триватимуть економічні та військові удари по російській бензоколонці. 

Ризикну припустити, що вікно можливостей для реалістичних домовленостей може з’являться десь наприкінці січня - коли по факту завершиться дедлайн для відповіді росії на ініціативи Трампа, і коли стануть очевидними результати російських спроб знищити українську енергетику. 

Але навіть, якщо мирні документи будуть підписані, найважливішим буде не їхній текст, а що відбуватиметься під час перемир’я. Якщо Україна та Європа використають цю гіпотетичну паузу за призначенням, і під час тимчасового миру будуть запущені масштабні інвестиції у військові виробництва, набудовані оборонні споруди біля лінії фронту, спроектована нова архітектура спільної європейської безпеки, тоді є шанси, що пауза у війні затягнеться надовго. 

В історії світової політики немає жодної мирної угоди, яка би гарантовано була дотримана до кінця. Якби було інакше, у світі давно не було би воєн. Але попри всі угоди на світі військових конфліктів стає більше. Однак вартість будь-якої мирної угоди може бути оцінена – але не фактом «вічного миру», якого ніколи не буде, а тим, наскільки вдало ці угоди дали можливість підготуватися до майбутньої війни - і тим самим стримати агресора. 

Саме так і варто оцінювати «20 пунктів», які зараз обговорюють в Україні.  Вартість міжнародних угод вимірюється не їхнім текстом, а наслідками.

Джерело