Як я купляв гриби у Мукачеві

- По-чьом, - питаю?

- Оці сто восімісят, а оці - двісті, - відповідає тітка.

І тут нада сказать, що я ніколи не розбирався в "вісах", завжди все купляю поштучно, навіть картоплю. Для мене понятіє, напрімєр, "півкіло" - тьомний лєс... Я не знаю як виглядить кілограм сушених грибів!!! Не знаю!!! І, кроме того, думав я, що це ціна за кілограм, а не за сто грам, як оказалось...

- Ладно, кажу, - тітці - давайте два кілограма тих, що по двісті...

Тут тітка якось неприродньо радіє, і замість того, щоб мене обслужувать, - починає згрібати з прилавка всі гриби, які цього року вродили на Закарпатті, у великий лантух... Набиває руками, ліктями і ще втрушує...

- Тю, - думаю! Що це з нею? Може, облава яка та тікать треба...

- Я вам, - каже, - до п’яти тисяч доложу...

- Шо? - питаю.

- До п’яти тисяч, каже... Шоб рівно було...

Тут я поняв свою ошибку. Але путі до отступлєнія були відрізані, бо навколо прилавка вже зібралася мєсна знать і з цікавістю дивилася на цей перформенс...

В общим, тепер у мене є мішок сушоних закарпатських грибів. Птицям предлагав утром, не хотять чогось, дураки…

Джерело