Я нічого не писав про інтерв'ю Розового або його дружини

Я нічого не писав про інтерв'ю Пугачової. Бо не дивився і не планую. Не тому, що погано до неї ставлюся, а тому, що в мене часу не вистачає на перегляд навіть більш пріоритетних інтерв'ю, з якими я планую ознайомитися. 

Я дивився інтерв'ю Жадана з Ліною Костенко, Кравця з Ярославом Грицаком, Біла Махера з Беном Шапіро та політв'язня Володимира Мацкевича для DW наступного дня після його звільнення з в'язниці у білорусі. Мені це більш цікаво та вище стоїть у пріоритетах.

Але це мої пріоритети, і я їх нікому не нав'язую. Так само я нікому не кажу, що читати, що дивитися, а що не читати, або не дивитися. І пишу я, в переважній більшості, про корупцію, війну, зірвану Зеленським мобілізацію, помилки влади, які необхідно виправити, про проблеми в правоохоронних, антикорупційних та судових органах, а також про те, що вважаю вартим своєї уваги, та на що варто звернути увагу суспільства і влади, яку я так хочу примусити виправляти власні факапи.

Так от, я щиро вважаю, що коли всі, хто засудив перегляд інтерв'ю Пугачової, так само багато будуть писати та засудять призначення Зеленським Давида Алояна заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України, коли всі вони засудять атаки влади на НАБУ та САП, коли всі вони засудять ОПешечку за витрати грошей на ботів для накручування лайків і використання силових структур для тиску на опозицію, от тоді увага суспільства буде привертатися до справді важливих тем, та почнуться справжні зміни на краще. 

Але я добре розумію, що багатьом про Пугачову писати безпечніше, ніж про факапи Зеленського чи Єрмака. Тому не дивуюся, що саме обговорюють. А ще пам'ятаю, що принцип "Хліба та видовищ" ніхто не скасовував ще з часів Давнього Риму, і споживачі не змінилися.

Але це моя особиста думка. А себе я не вважаю істиною в останній інстанції. Тож, кожен зробить свій вибір, що для нього пріоритетніше. Я свій вибір вже давно зробив.

Джерело