«У нас хлопчик, коханий…»

Інша молода жінка, з пофарбованим у фіолетове волосся, хуліганіста і смішна, бідкається на камеру у телефоні: 

- Уявляєте, щоранку пригощаю милого кавою. А він сприймає як належне! І хоча б одного разу було навпаки! Щоб він мені привіз каву. 

І переводить камеру на милого. Милий - на цвинтарі. Вона посміхається на камеру. 

Їй обережно пишуть: є психологи, може, варто звернутися? 

І ще пишуть: макіяж, засмага, не дуже видно, що горюєш. 

Ще одна, ні, не дружина. Не встигла нею стати. В соцмережі змінила своє прізвище на його. Він встиг зробити пропозицію. Не встигли одружитися. Вона щоденно з ним розмовляє. Три роки. Пішла на послух до монастиря. 

Їй пишуть: чому московитський монастир? Вона відповідає: бо він туди ходив. І просить: не засуджуйте мене. Я можу бути або тут, або вмерти. 

І пише-кричить: як можна було такого хлопчика - і в землю?!…

Цих жінок можуть зрозуміти лише такі самі жінки. Бо вони розмовляють однією мовою. Вони розуміють жарти і чорний гумор - це змушує посміхатися і не провалитися остаточно у безодню. 

«Написала чоловікові, що приїду ввечері на побачення. Мовчить. Мені ж образливо, що мовчить. Але таки приїхала. Нарядна і красива. А він мовчить…»

«Мій вдома поки. Урна стоїть на підвіконні. Приїжджав побратим провідати, то й каже: ти хоч кепку накинь, а то сонце пече. Сміємося. Це просто триндець, дівчата». 

«Я пішла до свого прибирати, то як зачепилась за надгробок! Не витримала, кажу: ото ти розлігся тут! Чи посунься трохи, бо ж пройти неможливо!».

«Похоронили мого «Зевса». А на вечір такий грім і дощ, такі блискавки!… кажемо, що він і там кіпіш навести вже встиг».

«А мій казав: поставте мені на могилі оту надувну штуку, що рукою маше і зазиває до себе, кладовище велике, так хоч знайти легше буде. І на пам'ятнику зекономите. Поржали тоді. Але його легко знайти. Навіть без тієї штуки, що рукою маше. На центральній алеї».

«А я своєму смс вже більш року пишу,мовчить, мабуть там інету нема…»

«Я кожен раз прихожу на могилу до свого чоловіка  і завжди питаю: ти ще тут? А він весь час там. На місці. Дитина каже: ми до тата весь час ходимо, а він до нас - ні». 

«Я шостий місяць щотижня їзджу на побачення до коханого. Так, як він колись до мене їздив».

«Написав що приїде через 2 тижні. Привезли, похоронили. Через 2 тижні».

«Знаєте, іноді подібні жарти - єдина можливість говорити про чоловіка без сліз».

Джерело