Навіщо росія потрібна США?

До повернення конгресменів з відпустки у вересні, ні 500% тарифів, які обіцяли конгресмени, ні 100% мита, які “милостиво” обіцяв Трамп Індії та Китаю - не буде.
А будуть перемовини Трампа з путіним на Алясці. Чому саме на Алясці? Бо це такий натяк про що будуть перемовлятися президенти двох країн.

Американську Аляску відокремлює від російської Чукотки протока Беринга. Саме через цю протоку у найближче десятиліття багаторазово збільшиться потік товарів з Китаю, Японії, Південної Кореї до Європи. Якщо зараз товари з Японії сягають Європи у найкращому випадку за 22 дні через Суецький канал і 29 днів довкола Африки, то Північним морським шляхом вони прибудуть лише за 10 днів.

Усі три Арктичні морські шляхи (ПМШ) вздовж берегів росії, північно-західний прохід (ПЗП) вздовж південного узбережжя Гренландії та трансполярний шлях (ТПШ) через північний
полюс проходять між Аляскою та Чукоткою.
Тому протока між ними набуває такого самого значення як Панамський та Суецький канали для світової торгівлі. І той, хто її контролює, має величезну перевагу у світовій торгівлі.

Окрім короткого торгового шляху, Арктика цікава багатьма корисними копалинами, зокрема, газом.

І новий торговий шлях, і нові родовища корисних копалин в Арктиці привернули до себе таку увагу усіх великих і не дуже
великих країн світу через потеплішання на планеті Земля. Криголамам стає набагато легше прокладати шляхи через послаблення льодового панцира в Арктичних водах. На цьому малюнку позначені три перспективні транспортні шляхи через Арктику. Посередині зеленої лінії знаходиться північний полюс. Ця зелена лінія позначає трансполярний шлях. Червона лінія позначає північно-західний маршрут. Обидва не дуже залежать від
росії. А от блакитна лінія позначає північний морський шлях, який проходить вздовж усього північного узбережжя росії.

Президент США намагатиметься забезпечити для США поступки від росії щодо цього маршруту, які від неї вже дістав Китай. Тому що
цей маршрут має інфраструктуру для проходу контейнеровозів. Інтереси України щодо цілісності міжнародно визнаних кордонів, за
таких обставин, буде змушена захищати сама Україна. Буде з боку президента США чинитися безпрецедентний тиск на
Україну з метою примусити її погодитися на втрату територій, зокрема, Криму. Сам президент США не зможе визнати Крим російським тому, що це не підтримає Конгрес США, який у вересні повертається з канікул. 

Цього не підтримають конгресмени від Демократичної партії, яких майже половина в обох палатах Конгресу США, а також і значна
частина членів Республіканської партії, в яких правова свідомість має пріоритет над партійними інтересами.

Єдиний вихід у Трампа та путіна батогом та пряником примушувати Україну до визнання суверенних українських земель російськими. На
таких умовах вони і президента Зеленського готові запросити до перемовин на Алясці. Але Україна не визнає свої території російськими.
Тому, дивлячись правді в очі, слід визнати, що нашими реальними союзниками наразі є Німеччина, Велика Британія та Норвегія.
І з ними слід кріпити єдність і формалізувати цей союз угодами.

Також Нідерланди, які першими погодилися оплатити закупівлю зброї у США для України, а також Данія, Швеція та Фінляндія перебувають у нашому таборі. Щодо США, то Конгрес США на нашому боці, а адміністрація Трампа на боці путіна. І тільки, щоб не дратувати Конгрес, вона робить бізнес з путіним не відверто, а
приховано.

Мусимо поважати волю американського народу, який обрав президента Трампа, але і усвідомлювати, що він не наш союзник у
визвольній боротьбі проти російських загарбників. Ми також не можемо грати на розбіжностях між дружнім до нас Конгресом США і адміністрацією президента Трампа, щоб, борони, Боже, нас не звинуватили у втручанні у внутрішні справи США.

Можемо тільки чекати коли американський народ обере більш дружнього до нас президента, тим часом покладатися на власні
сили та сили наших європейських союзників.
Важливість Арктичних морських шляхів важко переоцінити для світової торгівлі. Особливо для торгівлі Китаю, Японії та Південної
Кореї з Європою. 

Щодо корисних копалин Арктики, то за деякими оцінками їхня вартість сягає 11 трильйонів доларів. Це мало чи багато? Вартість газу тільки у вкрадених росією газоносних площах Криму перебільшує 5 трильйонів доларів. І його там значно легше
видобувати,ніж у арктичних водах. Тому спочатку нас має цікавити визволення Криму, а вже потім решти окупованих територій, які не містять навіть десятої частини таких скарбів.

І така позиція українського уряду буде якщо не прийнятною, то принаймні  зрозумілою для президента Трампа, який усе вимірює вартістю активів.