Про тривожні тенденції

Головна позитивна тенденція — влада змушена дослухатися як до голосу власного суспільства, так і до позиції західних партнерів. І не робить необачних кроків, які могли б поставити під загрозу виживання країни у війні. Це — принципова відмінність України від росії, президент якої може дозволити собі ігнорувати як власне суспільство, так і міжнародну спільноту, зневажаючи навіть американського президента з його спробами бодай домогтися припинення вогню на фронті.

Але є й негативні тенденції. Найбільш очевидна з них — відсутність у влади не лише стратегічного, а й елементарного тактичного мислення. Реакцію суспільства і, що не менш важливо, реакцію західних партнерів на атаку на НАБУ можна було легко передбачити. Незалежність антикорупційних органів уже давно є “червоною лінією” і для значної частини українців, і для Заходу.

Ще одна тривожна ознака — суспільство, як і раніше, реагує на фетиші, а не на суть проблеми. Те, що незмінними залишилися норми, які фактично знищують незалежність прокуратури й розширюють повноваження силовиків у стосунках із громадянами, становить набагато серйознішу загрозу, ніж навіть проблема антикорупційних інституцій. Бо незалежні антикорупційні органи врешті-решт стануть історією, якщо Україна перетвориться на повноцінну європейську державу. А от репресивні механізми силової системи — залишаться. Навряд чи влада свідомо планувала таку складну комбінацію: повернути одне й залишити інше. Але результат — очевидний.

І ще одне важливе спостереження: як показало вже голосування за уряд, жодної стабільної більшості в парламенті більше не існує. Влада змушена формувати ситуативні коаліції — або з представниками патріотичних та націонал-демократичних сил, або із уламками ОПЗЖ. І це теж тривожна тенденція з точки зору ефективного управління країною в роки затяжної війни з росією.

Джерело