Кров жертв геноцидів має однаковий колір у будь-якому місці землі
Те, що 30-річчя геноциду у Сребрениці світ зустрічає на тлі масованих обстрілів України й загибелі цивільного населення від російських ракет і дронів, є свідченням того, що реальних висновків з тієї трагедії світ не зробив ані тоді, ані зараз
Та й Буча, події у якій так нагадують Сребреницю, була через 27 років після тієї жахливої різанини. І, до речі, і після Сребрениці, і після Бучі кати заперечували сам факт злочину й говорили про інсценізацію.
Таких паралелей можна віднайти чимало. Саме після Сребрениці на Заході «дозріли» до необхідності завершення війни за будь-яку ціну і домовленостей з фактичним організатором й натхненником знищення Боснії - Слободаном Мілошевичем.
У результаті результати організованого сербами етнічного чищення були фактично легітимізовані, була визнана Республіка Сербська, Боснію перетворили на нефункціональну державу під західним протекторатом, а Мілошевич став готуватися до нового геноциду - у Косово.
Зараз розмах путінських бомбардувань також має підштовхнути Захід до легітимізації результатів злочинів і анексій. Однак навіть якщо поступки путіну перетворять Україну на нову Боснію, від нової війни це нікого не убереже.
Вбивства у Сребрениці мали б переконати цивілізований світ у безперспективності порозуміння із вбивцями. Однак те, що є зрозумілим для інших регіонів і континентів, в Європі чомусь не сприймається як очевидне.
Може тому, що «наші» кати ходять у хороших костюмах, відвідують ті ж самі храми і театральні вистави, що і ми, і виглядають не терористами з пустель, а поважними політиками, які просто «занадто» вірять у силу або просто «занадто» стурбовані питаннями безпеки своїх народів. Ну, і як такі люди могли організувати Голодомор, Голокост, Сребреницю, Бучу?
Але кров їхніх жертв у будь-якому місці на землі має той самий колір.