Для України найважливіше зараз те, що на території ЄС розгортаються масштабні військові виробництва, продукція яких постачатиметься в Україну

Високі зустрічі у рамках НАТО та ЄС показати, що склянка очікувань радше напівповна, ніж напівпорожня:

1) Військові витрати європейські учасники НАТО згодилися підняти на небачені 5% ВВП (так, не одразу, але все ж - консенсусом).

2) Трамп не лише не вивів США із НАТО - а був і такий сценарій, - а виглядав навіть дуже щасливим від своїх європартнерів.

3) В жодному підсумковому документі не йдеться, що Україна ніколи не стане учасником Альянсу. А на подібній заяві наполягав путін, і не був проти неї Трамп.

З іншого боку, особливих проривів щодо України не сталося, але зважаючи на специфіку американо-європейських стосунків і поки що залежність Європи від США результати і не могли бути кращими.

Для України найважливіше зараз те, що на території ЄС розгортаються масштабні військові виробництва, продукція яких постачатиметься в Україну. Ці виробництва – частина нової архітектури європейської безпеки, яка поки лише створюється - паралельно до НАТО, але при цьому не буде критично залежати від Вашингтону. І залучення України до цієї нової архітектури просто неминуче, бо це в інтересах самої Європи.

Щодо дипломатичних зусиль - то вони зараз зазнають очевидної кризи. Це визнав навіть Трамп. Хоча він поки і лишатиметься головним ініціатором дипломатичних підходів. Європейці поки лише на шляху аби стати повністю самостійним суб'єктом світової геополітичної гри.

Джерело