Якщо люди не бажають капітуляції, треба чесно сказати їм, що їхнє життя минатиме у довгій війні
Соціологічні опитування передбачувано фіксують зростання кількості українців, які виступають за «компромісне» завершення війни та за припинення вогню по лінії розмежування російських і українських війн
Воювати до виходу на кордони 1991 року або хоча б на лінію 23 лютого 2023 року бажає не більше 20 відсотків населення. Отже, схильність до компромісів є очевидною.
Але навіть задавати українцям такі питання означає маніпулювати їхньою свідомістю. Тому що компроміси при закінченні війни чи перемирʼя по лінії розмежування військ існують виключно у фантазіях. І немає жодного значення, чи це фантазії так званого «простого українця» чи це фантазії Дональда Трампа.
Тому я задавав би людям абсолютно інші - реалістичні - питання.
- Чи готові вони до виведення українських військ з усієї території Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей із подальшою демілітаризацією України, її русифікацією та забороною українських національно-демократичних партій та української церкви на «вільній» території України?
- Чи розглядають вони можливість ліквідації Української держави із приєднанням її території до росії?
Перше - те, що ворог пропонує, друге - те, чого він прагне.
І якщо люди не бажають капітуляції, треба чесно сказати їм, що їхнє життя минатиме у довгій війні. І жодні фантазії із неіснуючими опціями виходу з конфлікту не скасують цієї простої істини.