Куди би не ставала нога російського солдата, нога російського уряду завжди стає у лайно
Президент путін у своїй доповіді на економічному форумі у Санкт-Петербурзі заявив: “Куди стає нога російського солдата, то наше”. Варто нагадати лише дві події на пам'яті президента росії, які не збігаються з цією тезою
У 1989 році росія забралася з Афганістану після 10 років окупації цієї країни багатьма ногами російських солдатів. 15 тисяч російських солдатів вийшли з Афганістану ногами вперед. А 53 тисячі дістали поранення.
Майор путін може пригадати і німецьке місто Дрезден, де здавалося би міцно стояли його власні ноги, а також ноги мільйонного угруповання російських військ ГСВГ. Крім німецької нагороди “За заслуги”, майор путін чесно заслужив на німецьку медаль “За звільнення Дрездену”, якби така існувала.
ГСВГ наказало довго жити, а ноги майора перебратися до ленінградського університету. Подальша доля цих ніг довела беззаперечну користь звільнення чужих територій для їхнього власника.
За три з половиною роки загарбницької війни в Україні і втрати понад мільйона солдатів вбитими та пораненими, повернення решти шестисот тисяч солдатів до росії є ще більш неминучим явищем, ніж повернення російських військ з Афганістану.
Свою заяву про ноги путін зробив на пленарному засіданні економічного міжнародного форуму.
Взагалі-то щорічні економічні форуми на кшталт петербурзького влаштовуються з метою залучити іноземних інвесторів до російської економіки.
І останнє, що хочуть почути потенційні інвестори, це бажання країни, куди вони планують вкладати свої гроші, захоплювати чужі землі.
Тому таку заяву президента путіна можна порівняти з пропозицією іноземним інвесторам вступити, разом з очолюваним ним урядом, у лайно. Врятувати росію від економічного колапсу та подальшого розпаду на численні національні держави може тільки швидкий мир з Україною, який би знову відкрив ринок Європейського союзу для російських енергоносіїв, розморозив банківські кошти у Європі та надав би нове джерело прибутку для надзвичайно складного повернення мілітаризованої економіки росії до випуску цивільної продукції.
Наразі це є можливим для росії, якщо вона забереться з усіх окупованих територій разом з Кримом в обмін на спільну з Україною розробку кримських родовищ газу, вартість яких перебільшує 5 трильйонів доларів.
Така угода може бути гарантована президентом США, який прагне швидкого завершення війни і може переконати Україну поступитися частиною прибутку від її газових родовищ заради швидкого миру.
Це єдина можливість для росії вийти з війни без поразки, оскільки коштів від спільної експлуатації кримських родовищ і продажу газу на європейському ринку буде достатньо для повернення російської економіки до випуску мирної продукції і уникнення глибокої економічної депресії. Це дозволить також російському урядові витягнути ноги з лайна. Альтернативою такому миру є глибока економічна депресія і розпад росії.