Провокатори серед нас...

– Того дня я попуткою з дому добиралася до районного центру, – розповідає пані Оля кореспондентові «Високого Замку». – Разом зі мною у машину підсів невідомий. У салоні між чоловіками почалася бесіда. Один почав скаржитися, що дороги у нас погані. А інший пасажир: «Та що там дороги? Он війна! Якби тут був Порошенко, то у нас були би вже мос­калі, він би все здав...».

Я тоді звертаюся до того чоловіка – що ви, мовляв, таке кажете? Порошенко у 2014 році прийняв країну у війні – і не здав її. Армію вивів із занепаду. А той чоловік: «Що ви там знаєте? От всі гроші, які ми сплачуємо як податок на армію, ідуть через банк до Порошенка, він на них піариться». Заперечую йому: «Що ви таке кажете? Так не працює банківська система. Податки точно не можуть потрапити комусь особисто, якби хто не хотів». А той чоловік далі гне своє: «Та ви, жінко, нічого не розуміє­те в армії! Сидите тут у спокої...». Натякає, що ми у західній частині України не маємо жод­них проблем. А я тоді: «Ми не сидимо у спо­кої. У мене вдома всі воюють. Чоловік Олег у 2014 році пішов воювати. І я знаю, як він пішов на фронт – у «шльопанцях». А вже мій племін­ник у 2015 році, коли йшов на передову, всю амуніцію мав. У 2024 році інші мої рідні піш­ли воювати, племінники у госпіталі лежать по­ранені. Мій чоловік загинув на війні – тому не кажіть, що не знаю, що таке війна...». А той незнайомець бере та й відповідає: «Ну, то й добре, що загинув...».

Мене від тих слів аж «переклинило». По­бачивши, що я «закипаю», що ось-ось можу викинути його із салону, незнайомець сам вийшов із машини біля «Нової пошти» у Чорт­кові. По всьому було видно, що ця особа – не місцева. Скільки працюю в освіті, цієї люди­ни в наших краях не бачила.

Пані Ольга підсумовує: «Я дуже пережи­ваю, щоб та людина не виявилася засланою, щоб вона щось винюхувала у нас. Було ви­дно, що вона намагалася підбурити інших, розпалювала антидержавні настрої»...

Що тут скажеш? Придивляймося уважніше до тих інкогніто, що опиняються поруч з нами. І вчасно даваймо відсіч провокаторам, які хо­чуть вивести нас з рівноваги. Не мовчімо! За­хищаймо українське – як зробила це у попутці Ольга Барна, вдова захисника України.