Журналістика, як стиль життя…

Щодня – нова подія.

Мені все цікаво! Світ настільки багатогранний, досі дивуюсь.

Люблю працювати «в полі», бути серед людей. Репортаж з місця події - вищий пілотаж у журналістиці.

Журналісти - важливі, завжди це кажу. У часі війни - особливо важливі!

Коли бачу результат своєї роботи, тішуся від душі. Коли люди дякують за допомогу - як бальзам на душу! (смайлик).

Люблю свою роботу. Та це уже й не робота, а стиль життя! Не раз про це казала. Іноді сама собі заздрю - таких крутих людей зустрічаю на своєму шляху.

Інформацію, до речі, на блюдечку журналісту ніхто не приносить. Її треба знайти, відкопати… Копати треба глибоко. Усі факти перевірити. Це тривалий процес… Є так звані гарячі новини, які треба підготувати досить швидко. Таким є сучасний інформаційний світ. Відчуття – ніби ти за кермом автомобіля, мчиш на повній швидкості…

Нещодавно під час одного спецрепортажу просила людей, щоб мене… вщипнули. Здавалося, те, що я бачу, це якийсь сон… Це було місце, куди сторонніх не пускають. Мені дозволили зайти «за лаштунки». Те, що я побачила, було дуже зворушливо. Не можу про все розповісти публічно. Принаймні не зараз…

Іноді події, які описую в матеріалі, так мене зачіпають, що можу ридати… З віком стала, мабуть, сентиментальною. У часі війни багато життєвих історій, від яких хочеться плакати…

Попри все - наша боротьба триває!

Коли мені смішно, я себе не стримую. Якось мене розібрав сміх на одному судовому засіданні. Кілька годин не могла заспокоїтись, коли згадувала слова одного судді і вираз його обличчя… Подробиць не розповім. Справа кримінальна. Суд розставить усі крапки над «і». Напишу про це обов’язково.

Помітила, що багато героїв моїх публікацій стають мені своїми, рідними. Займають особливе місце у моєму серці. Тримаю з ними контакт!

Про негативних персонажів з нагоди професійного свята не писатиму… Скажу лише, що хребет корупції ми зламаємо! Кримінальні теми складні і токсичні. Забирають багато життєвих сил та енергії. Я, дякувати Богу, навчилась швидко відновлювати сили. Біг рятує мене від будь-якого стресу. Перевірила.

Коли шукала курʼєра, який віртуозно грав на фортепіано у торговому центрі у Львові («ВЗ» писав про цю історію), зловила себе на думці, що можу дістати людину «з - під землі». За час журналістської роботи таких життєвих історій було багато…

Не терплю не справедливості. Жорстко на неї реагую.

Мене надихають розумні і щирі люди, ловлю їхні думки на льоту!

Ціную почуття гумору.

Знаю, що довіру у людей треба заслужити. Важливо бути з ними чесними та відкритими.

Діти - наше все! Чим вони живуть і що для них важливо – топові теми моїх публікацій. Такі теми у моєму журналістському блокноті є завжди.

Можу піти в кафе на каву, а прийти з цікавим матеріалом. Днями зустріла 11-річну Олесю Геращенко, яка розповіла, чому ховає обличчя за маскою кішки та про своє захоплення квадробікою.

Таких спонтанних матеріалів за час роботи було багато, ловила цікаві теми буквально «за хвіст»…

Вітаю колег з професійним святом!

Слава ЗСУ! Ви мої Герої!

Ми переможемо!